— Я не виноват, что у вас такая дурная организация, — свариться з охоронцем чоловік у сірому костюмі. Він саджає дружину на стільці біля себе. — Я заплатил такие же деньги, что и те, кто сел в первом ряду. Почему я должен стоять?
Минулої п"ятниці у столичному клубі "Бінго" виступали майстри бойового мистецтва кунг-фу з китайського храму Шао-Лінь. Квитки на шоу коштували 150 грн. Прийшло з півтисячі киян.
Письменник Лесь Подерв"янський стоїть за рядами із приятелем Дмитром.
— Ми займаємося кунг-фу, — розповідає 55-річний Лесь. — Я вже років 35, починав за совка, коли це було заборонено. Тоді навіть було цікавіше, бо багатьох арештовували за карате. А мене якось Бог милував. Перший мій учитель Сімфор"єн був із Конго. Тренувався в нього три роки. Потім він поїхав на батьківщину, я познайомився із в"єтнамцем Коєном Тхіу Цзи, тренувався в нього. Тепер три рази на тиждень ходжу у спортзал до друга Слави Журавльова. Він тренує учнів боротьби джиу-джитсу.
Перша частина шоу триває годину. Після неї роблять 40-хвилинну перерву, встановлюють нові декорації. Глядачі з дітьми розходяться.
Монахи розбивають на голові свого партнера 40-сантиметрову бетонну плиту. Найстарший чернець Ши Деджі, 76 років, осмикує сиву бороду. Він у довгій жовтій рясі.
— Я жив у поселенні біля монастиря, із семи років тренувався. За життя отримав лише одну травму: коли робив сальто назад, упав і вдарився потилицею, — розповідає Ши Деджі китайською. Англійською його слова перекладає китаєць Майкл, 32 роки.
— Із дитинства мріяв стати монахом. У нашій країні це — як у вас хочуть бути поп-зірками.
4 
35413
Коментарі