71-річний кардіолог із Америки Леон Хамейдес у жовтні приїхав до Львова. Леона та його брата Цві Барнеа під час Другої світової війни від фашистів переховували митрополит Андрей та отець Климентій Шептицькі.
— Я трохи розумію українську, та говорити нею не можу, — каже Леон Хамейдес. Спілкується англійською мовою.
Каже, їхній батько був равином у польському місті Катовіце. З початку Другої світової війни своїх синів відправив до родичів у селище Щирець Пустомитівського району на Львівщині.
— Відтоді страх не покидав нас, — пригадує Хамейдес. — У серпні 1942-го у львівському гетто знищили 60 тисяч євреїв. Батько попросив митрополита Андрея врятувати єврейських дітей.
6-річного Леона відвезли до собору Св. Юра у Львові. Там він побачив Андрея Шептицького:
— Пам"ятаю, він сидів у інвалідному візку. Мене відвезли до монастиря в селищі Брюховичі на Львівщині. Згодом перевели до дитячого притулку при Унівському студитському монастирі Перемишлянського району на Львівщині, де вже переховували трьох єврейських хлопчиків.
Восени 1943-го Леона Хамейдеса там охрестили й дали ім"я Левко Хамінський.
Якось у трамваї до мене заговорив німецькою есесівець
— Монахині непокоїлися, що хтось дізнається про моє походження, — продовжує Леон. — Коли я захворів, боялися викликати лікаря. Не дозволяли митися й ходити в туалет з іншими хлопцями. А якось у трамваї до мене заговорив німецькою есесівець. Це моя рідна мова, тому монах Марко захвилювався, що я видам себе. Та я вдав, що не зрозумів.
У притулку Леон вивчив українську мову, молитви "Отче наш" і "Богородице Діво".
— Якось діти сказали, що я уві сні розмовляю, — говорить він. — Відтоді щовечора біля ліжка я голосно промовляв українською "Отче наш" та "Богородице Діво", аби відвести підозри.
Коли в Уневі відкрився військовий шпиталь, Леон шукав у лісі поранених та допомагав їм.
— Навчився розпізнавати живих і мертвих. Відразу бачив, хто піде на той світ, а хто житиме. З померлих знімав бинти, прав, і медсестри їх знову використовували, — розповідає чоловік.
Згадує, як уперше побачив корову:
— Сказали мені принести сіно для худоби. Я виліз на горище, скинув його біля драбини. Дивлюся, а його їсть корова. Я злякався, що через рогату тварину ніколи звідти не злізу.
Після війни Леона всиновила львів"янка, яка втратила сім"ю. Разом вони емігрували до Польщі, потім до Німеччини, Англії, а 1949 року — до Америки.
Із родини Хамейдесів вижили лише Леон і його брат. Цві Барнеа переховували в монастирі на Поділлі. Згодом він нелегально перебрався до Палестини, де брав участь у війні на боці Ізраїлю. Здобув фах фізика, жив у Австралії та Китаї.
— З братом я зустрівся в Пекіні. Він розробляв там комп"ютерну програму, — всміхається Леон. — Я його називаю польсько-українсько-австралійським євреєм, який вивчає китайську мову.
Леон звернувся до єрусалимського інституту Яд Ва-Шем, аби Андрея Шептицького визнали праведником світу.
— Але вони говорять про лист митрополита, яким 1941-го він привітав прихід німців до Львова, — пояснює Хамейдес. — Українці потерпали від радянської влади, тому сприймали німців як визволителів. А Шептицький не вірив, що німці, які створюють таку велику музику, здатні вбивати.
1936 — Леон Хамейдес народився в сім"ї равина в польськомі місті Катовіце
1942 — у львівському гетто розпочалася акція знищення євреїв; 14 серпня Леон побачив у соборі Св. Юра у Львові митрополита Андрея Шептицького
осінь 1943-го — Леона Хамейдеса в дитячому притулку в Уневі Перемишлянського р-ну на Львівщині охрестили
1945 — Леона усиновила львів"янка, яка втратила сім"ю
1949 — нова сім"я Хамейдеса емігрувала до США
1956 — вступив до американського медичного коледжу; працював лікарем
2 
35413
Коментарі