"Леонід Кравчук вручив, перший президент, у Києві 7 березня, — 44-річна Лариса Писакіна зі села Хутори Черкаського району показує нагороду в конкурсі "Королева успіху". Жінка народила дев"ять дітей. — Там були номінації "Жінка-бізнесмен", "Жінка-директор", а мене номінували на "Материнство". Так хвилювалася, що не пам"ятаю його вітань. Сиділи такі представітєльні люди".
Писакіни живуть на вул. Щорса. У дворі стоїть старий причіп до машини. Біля веранди — кімнатні квіти в горщиках. З хати виходить 74-річна Марія Дем"янівна — мати Лариси. Запрошує до будинку.
— Зараз дочка прийде з городу. Вона в мене єдина дитина. Без чоловіка виховала.
У кутку стоїть піаніно. Лариса Василівна заходить в окулярах, у фартуху. На голові хустка.
Розповідає, що донька 16-річна Тетяна закінчує 10-й клас, мріє бути медиком. Вступала до коледжу, але не набрала балів. Син Антон, 22 роки, підробляє на євроремонтах. 20-річна Ольга із зятем Михайлом живуть у материній хаті поряд. Нині вона лежить у лікарні на збереженні вагітності. 8-річний Павло, 9-річний Саша, 10-річна Марія, 11-річна Настя займаються музикою.
— Спасибі тим, хто зробив навчання в музичній школі для багатодітних безкоштовним. Хіба ж би я їх за гроші вчила? — сідає на диван. По боках мостяться сини: 15-річний Роман і Тимофій, 4 роки.
Чоловік Олег покинув сім"ю 4 роки тому.
— Тіма народився передчасно, — гладить жінка білявий чуб сина. — Мене кесерили, дитина наковталася крові. Лікарі сказали: як проживе три дні, то житиме. Три місяці в лікарні лежала. За цей час Олег знайшов іншу. Які були гроші — не стало, напозичався. Ще два місяці жив удома, зарплату віддавав на борги. Я з нього не требувала, готова була пробачити. Але щоб він і там, і тут — так не хотіла.
Я з нього не требувала, готова була пробачити
Каже, що Олег працює водієм на фірмі. Живе в Черкасах.
— Платить 260 гривень на всіх дітей. Він приніс у суд справку про мінімальну зарплату — 380 гривень.
Розповідає, що з колишнім чоловіком познайомила двоюрідна сестра із Черкас.
— Світлана зустрічалася з військовим. Якось він прийшов із другом. Познайомилися.
Після одруження старший лейтенант Писакін півтора року вчився в училищі в Саратові. Лариса працювала в Черкасах бухгалтером. Потім переїхали в селище Сєльцо Брянської області. Звідти — у Калузьку область, у селище Паліки.
— Там у квартирі було сиро та холодно. А в нас маленькі Оля й Антон. Поїхала до міністра внутрішніх справ Союзу Шаталіна просити, щоби нас перевели в Черкаси. Він біля Брєжнєва приймав паради. Олега комісували за станом здоров"я. Двічі оперували — камінці в нирках.
З 1988-го Лариса ходить на зібрання віруючих євангелістів-баптистів.
— Першим пішов Олег, на Різдво. Повернувся й каже, що відпочив душею. А я ще ученицею в школі керувала атеїстичним гуртком. Усе, до чого стремилася, рухнуло, — вигукує.
Обнімає дітей.
— У Слові Божому пишеться: діти — це награда від Господа, — каже.
З вулиці Ларису гукає жінка. Писакіна торгує вдома посадковим насінням.
— У мене двері не закриваються, — розповідає. — Три роки тому друзі дали під чесне слово насіння на 2 тисячі. Продаю розсаду, маю ранні помідори, огірки, капусту. Три роки тому підземні води затопили город і теплиці. Затрат було на 7 тисяч. Після цього на хліб грошей не вистачало.
Весною купила бойлер. Грішми допомогли друзі.
— Жду, коли виплатять п"ять тисяч, які Ющенко обіцяв матерям-героїням. Обкладемо ванну плиткою.
1964, 12 березня — Лариса Семененко народилася в с. Хутори Черкаського р-ну
1982 — закінчила Черкаський фінансово-економічний технікум
1984, 4 лютого — вийшла заміж за Олега Писакіна
1985 — переїхали в селище Сєльцо під Брянськом (Росія); народився син Антон; за два роки — донька Ольга
1988 — повернулася в Хутори
2004, 15 березня — народилася дев"ята дитина — Тимофій;
серпень — чоловік пішов з дому
2007 — присвоїли звання "Мати-героїня"
2008, 7 березня — нагорода "Королева успіху" в номінації "Материнство"
2 
35413
Коментарі
2