— Коли починав подорожувати, загадав — останніми у списку стануть Чилі та острів Пасхи. Уявляв, як стою під ідолами, дивлюся на океан і зустрічаю світанок. Ця картинка допомагала всі 10 років подорожей, — каже 44-річний Костянтин СИМОНЕНКО з Києва. Він став першим українцем, який побачив усі офіційно визнані 193 країни світу. Досягнення внесли до Національного реєстру рекордів України.

Костянтин Симоненко займається адвокатською практикою. Одружений, виховує синів 9-річного Олександра і Валентина, 5 років.

— Побачити світ — була мрія з дитинства, — розповідає. — У школі прочитав усі доступні книжки про подорожі, вивчив назви всіх столиць світу, пустель, вершин і довжину найбільших річок. Але в Радянському Союзі про далекі країни міг тільки мріяти. Після його розпаду кордони відкрилися. Мрію нарешті можна було здійснити. Але у першу подорож вирушив лише через 20 років. Відвідав Японію.

Вартість поїздок може бути різна. Зазвичай 70 відсотків — витрати на переліт. Хоча не завжди. В Ісландію, наприклад, квиток дешевий, але ціни там — одні з найвищих у світі. В Африці на все місто може бути один готель. Платити доведеться, скільки скажуть.

Перед поїздкою робить необхідні щеплення. Із собою завжди бере аптечку.

— Що далі я заглиблювався в Африку, то більшою ставала моя аптечка і ширшими знання з медицини. Там не варто розраховувати на кваліфіковану медичну допомогу, — говорить Костянтин. — Аптечка для Африки чи Океанії важить півтора кілограма — шість-сім видів антибіотиків, препарати від алергії, малярії, шлункові. Серйозно хворів двічі. Сильно отруївся у Бурунді. Упродовж трьох днів трималася температура 40 градусів. Лікувався антибіотиками. У Гамбії мав сильну алергію на фрукти чи пилок якихось рослин. Сам зробив собі ін'єкцію у вену.

Згадує, як у Сомалі пересувався в супроводі озброєної охорони.

— Нашу групу супроводжували четверо чоловіків з автоматами. Навіть до туалету з нами ходили. Ніде не затримувалися більш як 20–30 хвилин, адже іноземці для місцевих — ласий шмат. Узяти в заручники й вимагати викуп — розповсюджений бізнес. У багатьох країнах люди боялися фотографуватися. У Чаді, Південному Судані, Екваторіальній Гвінеї, Гвінеї-Бісау людину з фотоапаратом сприймають за шпигуна або чаклуна. Вірять, що знімок "краде душу". Через це частенько доводилося з'ясовувати стосунки з військовими чи поліцією. Вирішували питання полюбовно, та одного разу в Гвінеї довелося посидіти кілька годин у дільниці.

Костянтин Симоненко почав писати книжку про власні подорожі.

— Найбільше вразили океанські

мікрокраїни, — каже. — Тувалу, наприклад, розташована на атолі. Має 400 метрів у ширину. За годину її можна обійти пішки. Там живуть 10 тисяч людей. Але країна є членом ООН, має свій кабінет міністрів, веде міжнародну діяльність. Та люди там живуть у повній ізоляції. Багато того, що знаємо про інші країни — лише картинка. Всі думають, що Карибські острови — це білосніжний пляж, пальми і теплий океан. Але так там лише три-чотири місяці. Решту часу урагани й тайфуни руйнують все, що є на острові. Дехто хоче виїхати з України, бо думає, що за кордоном краще. Насправді хороші умови мають лише 20 відсотків населення Землі. Всі інші живуть у кілька разів гірше за українців. Багато африканців та азіатів щасливі вже тим, що мають дах над головою. Вони із радістю переїхали б до України.

Зібрав 730 тарілок

Із подорожей Костянтин Симоненко привозить сувенірні тарілки. У колекції має 730 із 201 країни світу.

— У державах, де мало туристів, сувенірів не продають, — розповідає. — Там автентичні тарілки доводиться замовляти у місцевих майстрів. Показував фотографії тарілок зі своєї колекції і питав, чи можуть таке зробити. Вони найцінніші, бо існують в єдиному екземплярі. Моя колекція — найбільша в світі. Готую документи на подання до Книги рекордів Гіннеса. Зараз першість належить росіянам. У них 620 тарілок.

×