"Клядський до 18 років мав прізвище Блядський"

 

"Моє дівоче прізвище Печена. У дитинстві дражнили: "Печена-варена, жарена-шкварена", — розповідає завідувачка дитячого відділення лікарні в райцентрі Мала Виска Кіровоградської області Людмила Смуток, 62 роки. — А потім я вийшла заміж за однокласника і змінила прізвище".

Запрошує до свого кабінету.

— Батько мій був головним лікарем. З мамою, яка була мною вагітна, поїхали перевіряти один сільський ФАП. Там працював фельдшером батько мого майбутнього чоловіка, якому на той час було 7 місяців. Його дали моєму батьку: "Ану, Іване Максимовичу, потримайте цього козака". Той обдєлав татові штани. Батько ще пожартував: "Ти, синок, видно, в зяті просишся".

Прізвище чоловіка Людмили — Смуток.

— Коли мали по 10 років, Валерія Смутка перевели в наш клас. Він почав до мене залицятися. Однокласники сміялися: "Печена і Смуток любов крутять". Обписали парти: "Любов до гроба, дураки ви оба". Він мене на кіно зве "Людина-амфібія", а я йому пишу записку: "Про яке кіно може бути мова, коли в тебе "3" по геометрії?". Валєра добре закінчив школу. На випускному вчителька французької Марія Карпівна, на прізвисько Марися, віддала нам карикатуру: ми вдвох намальовані в піонерських галстуках і об'ява: "Завтра відбудеться свайба між молодим подружжям. Явка всім учням класу обов'язкова".

Марися сказала: "У вас була така справжня шкільна дружба. Ви повинні бути разом". Думаю: "Ха! Я їду в Дніпропетровськ поступать на лікаря. Дуже він мені треба!". А потім передумала. Вчитися поїхала, але з ним стосунки продовжувала підтримувати.

На четвертому курсі Людмила і Валерій одружилися. На весілля шкільною карикатурою запросили вчительку французької.

— Так я стала Смуток, — Людмила поливає квіти. — В інституті мене почали називати замість Печенючки Грусть Печеная. Коли стала працювати в лікарні, популярним було вітання: "Хай смуток до вас не заходить на поріг". А дівчата з мене сміялися. І я, і чоловік дуже веселої вдачі. Нам це прізвище не підходить. Хоча частіше прізвище відповідає характеру людини. Був у нас колись водій Гнида. Випивав, ганяв дружину, ревнував, ходив перевірити, чи вона на чергуванні. Так і хотілося сказати: "Гнида єсть Гнида".

З 1973-го Людмила Смуток почала колекціонувати цікаві прізвища:

— До мене на прийом прийшла дівчинка Лєна. Питаю: "Як твоє прізвище?". А вона соромиться в кабінет зайти. Дивлюся: на карточці напис: "Обсєріна". Із тих пір стала записувати незвичні прізвища на клаптиках паперу: "Волохатий, Двойнік, Човник, Подкідиш, Отченаш, Безносенко, Поцелуєв, Правдолюбящий". З усіма цими людьми я знайома.

Для прізвищ Людмила завела зошит, куди виписує їх за рубриками. У колекції близько двох тисяч прізвищ.

— Ось "їстівні", — швидко читає. — Вишкварок, Сметана, Водка, Вермішель, Тортік, Молочко, Вареник.

"Рослинні": Кавун, Перець, Будяк, Кукурудза, Морква, Дереза, Соломка, Конопля, Зємлянічкіна, Лімончік.

"Тваринні": Голуб, Гнида, Росомаха, Риба, Козлов, Хом'як, Утка, Лось.

Ось рубрика, тільки ви не подумайте, що лаюсь, це прізвища, з яким живуть реальні люди, — жінка ніяковіє. — Їхні фамілії пов'язані з частинами тіла людини: Череп, Язикова, Вухата, Ніздря, Ротата, Щелепа, Цицята, Різноциця, Білолиця, Животовський, Мошонкіна — це вихователька моїх дітей у садку, П'ятижопкін, Cраката, Попіка, Жопа,— я не знаю, як може людина бути Членом або Краснопиською?

Співчуває людям з каверзними прізвищами:

— У мене в інституті був одногрупник Клядський. Я питаю: "Що в тебе за прізвище?". А він був до 18 років "Блядский". Таке прізвище й рука не підійметься друкувати, а людина з ним жила.

×