— "Газету по-українськи" побачив п'ять років тому. Був тоді в Івано-Франківську на лікуванні. Одна жінка читала й поділилася зі мною. Сподобалася, почав передплачувати. Про виграш дізнався, коли переглядав свіжий номер, — каже 80-річний Іван Кавацюк із селища Яблунів Косівського району на Івано-Франківщині.

Він передплатив "Газету по-українськи" на рік. Надіслав копію квитанції на адресу редакції і виграв 500 грн.

— Мене виростили дід Василь і баба Параска по материній лінії. Батько загинув на війні. Маму забрали в Німеччину. Її не стало, коли американці бомбили Дрезден. Я закінчив сім класів і влаштувався на вугільну шахту в село Ковалівку Коломийського району. Дев'ять років трудився машиністом. Там же в школі робітничої молоді отримав середню освіту. 1969-го мене запросили бригадиром у колгосп імені Ярослава Галана. Заочно закінчив сільськогосподарський технікум, отримав спеціальність агронома. Працював у колгоспі до 1985 року. Тоді вийшов указ Горбачова про сухий закон. Я одружував сина. На столах був алкоголь. Наступного дня мене викликали в райком партії, бо був комуністом. Виписали догану. Я написав заяву про вихід із партії і здав партбілет. Це був удар для партії. Мене викликали в Москву. Я поїхав і відмовився категорично. Мені не подобалося, що треба було виконувати забаганки партійних керівників, — розповідає Іван Юрійович.

Після колгоспу 13 років працював майстром у коломийській фірмі з ремонту й будівництва житла.

— Маю загальний трудовий стаж 40 років. За добру роботу мене нагороджували телевізором, холодильником. Перша дружина Марія померла. Прожили з нею 15 років. Маю сина й доньку. З другою — Ганною Василівною — спільних дітей немає. У неї — по двоє дочок, внуків і правнуків. Я маю шестеро внуків і дев'ятеро правнуків, — говорить Іван Кавацюк.

×