43-річний Олександр Сухан з Мукачевого, що на Закарпатті, — інвалід II групи. 2000-го він разом із 44-річним Юрієм Драбом із Виноградова на інвалідному візку підкорив Говерлу. Раніше Олександр подолав шлях від Владивостока до Петербурга. За це його прізвище занесли до Книги рекордів Росії.
Бізнесмен Олександр Сухан живе на околиці Мукачевого. Спільно з товаришем Іваном Герзеєм у кредит купив два мікроавтобуси. Чоловіки організували приміський маршрут. Зараз Олександр працює сам. Він продав однокімнатну квартиру в мікрорайоні Росвигів і купив будинок на околиці міста. Зробив ремонт, поставив великий камін. У дворі збудував російську парну.
— Давно про це мріяв, — каже Олександр. — Коли мандрував уздовж Амуру, постійно балувався банькою.
Інвалідом Олександр став у 19 років. Поїхав на заробітки до Латвії. Збирав там на полі льон. Якось, коли в"язав снопи на вантажівці, потягнув за мотузку, а вона обірвалася. Хлопець полетів сторчма на землю і зламав собі хребет.
— Лікарі думали, що я не виживу, — розповідає, підсуваючи тарілку з абрикосами. — Навіть операцію не відразу зробили. Коли батьки приїхали провідати мене в лікарні, я сказав: "Або забираєте мене звідси, або я до ранку не доживу". Удома я відмовився від пігулок, бо аж пожовк від них. Почав на візочку їздити від хати до озера. Візок був ще радянський, ламався кожні два дні. За кілька років я став одним із найкраших у Радянському Союзі марафонців на візках.
Зустрічався з Борисом Єльциним
Каже, що в Саках познайомився з москвичем Стасом — членом клубу "Пригоди".
— Стас розповів про мене мандрівникові Дмитрові Шпару. Той 1991-го запросив мене до Москви. Шпаро відбирав інвалідів для участі в марафоні Москва—Київ—Кривий Ріг. Наступного року разом із росіянами Юрієм Шаповаловим і Женею Колочковим я подолав маршрут із Владивостока до Петербурга. Стартували 11 квітня, а приїхали в жовтні. Проїхали 12 тисяч кілометрів. Ведмедів по дорозі зустрічали, — сміється Олександр.
1996-го збиралися зорганізувати "ще більшу аферу" — об"їздити на візках Африку, з півдня до півночі.
— Цей переїзд погодився спонсорувати мій давній друг Віктор Балога (нині глава Секретаріату президента. — "ГПУ"). У дитинстві ми разом грали у футбол. Наша команда з Березинки ходила до сусіднього Завидова, звідки Віктор Іванович родом.
Стартувати ми збиралися із Москви з Женею Колочковим, — згадує спортсмен. — Але Женю бандити вивезли на пустир і застрелили. Він позичив комусь 2 тисячі доларів, вимагав повернути борг. Убивць потім зловили. 12-річний син Жені залишився сиротою, його мати спилася.
Каже, що на інвалідах-спортсменах часто заробляють спритні ділки.
— Один бізнесмен з Москви, Трофімов, імені не пригадую, випросив 100 тисяч доларів на наш марафон з Петербурга до Лондона. Наша команда зустрічалася в Москві з президентом Росії Борисом Єльциним. Гроші виділили з російського бюджету. До Англії пан Трофімов супроводжував нас зі своїм охоронцем, а в Лондоні щезнув, прихопивши всі гроші. До Києва ми поверталися автобусом, коштом посольства. 10 тисяч доларів у Юри ще залишилося, але Трофімов у Москві їх відібрав. Погрожував, що вб"є його маму. Згодом Трофімова застрелили якісь мафіозі.
1964, 2 лютого — Олександр Сухан народився у селі Березинка Мукачівського району на Закарпатті
1981 — закінчив Мукачівське ПТУ N7, за професією столяр
1983 — після травми хребта на заробітках у Латвії паралізувало
1991 — взяв участь у марафоні на інвалідних візках Москва—Київ—Кривий Ріг
1992 — учасник марафону Владивосток—Петербург; взяв участь у сесії ООН в Нью-Йорку, присвяченій проблемам інвалідів
1993 — за участь у супермарафоні Владивосток— Петербург потрапив до Книги рекордів Росії
2001 — за сходження на Говерлу нагороджений орденом "За заслуги" II ступеня
2004 — купив будинок, брати допомогли у ньому зробити ремонт
2006 — депутат Закарпатської облради, у фракції "Наша Україна"
Багаторазовий чемпіон України в гонках на візках. Має братів Івана, Василя, Михайла і сестру Ірину
7 
35413
Коментарі