21-річний Ігор Татаренко закінчує четвертий курс столичного університету внутрішніх справ. Учиться на правознавця. У пісенному телепроекті "Шанс" хлопець посів четверте місце.
— Тоїсть — і не туди, і не сюди, — каже. — Але результатом задоволений. Было интересно почувствовать, что такое творчество, — переходить на російську.
Розповідає, що в "Шансі" сподобалася гримувальниця Марина Борщевська:
— Робила із мене Енріке Іглесіаса. Одягнула сині лінзи, волосся пофарбувала в білий колір, — пригладжує коротку зачіску. Ігор чорнявий із карими очима. — Я не впирався. Хотів подивитися, чи пасуватиме. Але мені в образі мачо негарно.
Розмовляємо на дитячому майданчику за будівлею Солом"янської райадміністрації.
— Можу бути юристом або в карному розшуку працювати, — веде далі Татаренко. — З інституту направляють в Одесу, а я хочу перевестися у Київ. Три місяці стажувався в Ізмаїлі. 29 квітня, на свій день народження, запросив хлопців у кафешку із живою музикою. Тільки сіли, як мене викликають на справу. Якийсь багатий чоловік у нічному клубі познайомився з дівчиною Юлею. Пригощав її шампанським, запросив до себе. Коли йшли парком, дівчина відійшла начебто подзвонити, а на нього напали: вдарили по голові, забрали гаманець, шкіряний піджак, золотий ланцюжок із хрестиком. Ми знайшли ту Юлю. Вона зізналася, що влаштувала напад. На затримання я взяв свою старшу сестру Ірину, щоб адреналінчику отримала. Але Іра сиділа в машині бліда, як стіна. Боялася навіть вийти.
Батьки Ігоря чотири роки живуть у Ізмаїлі на Одещині. Мають 2-кімнатну квартиру. Мати Ольга Никифорівна працює в дитячому спортивному центрі секретарем. Батько Ілля Леонтійович — бригадиром на будівництві. До міста переїхали зі села Кислиця.
Дівчина має бути простою, як акаційові двері
— Тримали курей, гусей, худоби не мали. Вирощували персики, полуницю, мама розводила тюльпани. Батько їздив по світу, був моряком далекого плавання. Допоміг нам зі сестрою вступити в інститути, — згадує хлопець.
Сестра Татаренка 24-річна Ірина працює у столиці старшим касиром "Приватбанку".
— Іще незаміжня, — говорить Ігор. — Ми пообіцяли не одружуватися, доки не станемо на ноги.
На правій руці хлопець носить золоту каблучку.
— Бабуся Марія Деонисівна складала гроші нам зі сестрою на весілля. Я з батьком вирішив, що гроші обезціняться, доки надумаю одружуватися. Купив собі каблучку, — пояснює.
Татаренко смикає лівою ногою. Зі штанини виймає чорну мушку.
— Мене в селі якось дикий шершень укусив, — розповідає. — Відпочивали з друзями в лісі біля Дунаю. Я пішов дров назбирати. Нагнувся, щось велике присіло на макушку й укололо. Наче кип"ятку в голову налили! Хлопці продезінфікували хворе місце пляшкою спиртного. Потім голову роздуло до яйцевидної форми. Але швидко загоїлося.
Каже, в дитинстві ходив дивитися на весільних музик:
— Сідав біля барабанщика, клав руку йому на ногу й дивився за весіллям. Коли підріс, грав, як той барабанщик. У сараї висіли три цинковані прямокутні ванни для прання. В обід усі лягали спати, бо жарко влітку. Я палицею тарабанив по ваннах і співав "Идёт солдат по городу". У сусідки від того вічно боліла голова.
Ігор говорить, що нині ні з ким не зустрічається.
— Ще із третього класу подобалася одна дівчинка. Мала русяве волосся і зелені очі. У старших класах почав дарувати квіти, хотів мати з нею щось більше. Потім поїхав учитися у Київ. Вона полюбила іншого, але мені не зізналася. Хлопці мені розказали, — опускає очі. — Дівчину заведу, коли буду мати куди її привести. Сидіти в парку на лавці вже втомився.
Перераховує критерії, за яким обиратиме дружину:
— Має бути красивою, приємною, слідкувати за собою, знати, чого хоче. А головне — простою, як акаційові двері.
— Зі столиці? — питаю.
— Та хоч із республіки Конго! — вигукує.
— Я б познайомився із негритянкою.
1987, 29 квітня — Ігор Татаренко народився у селі Кислиця Ізмаїльського р-ну на Одещині в родині моряка
2003 — сім"я переїхали до міста Ізмаїл. Купили 2-кімнатну квартиру
2004 — закінчив сільську школу, вступив до столичного інституту внутрішніх справ
2007, 27 січня — переміг у Караоке на Майдані. Через рік запросили співати знову
2008, 25 травня — у фіналі "Шансу" посів четверте місце
2 
35413
Коментарі