"Якось приходжу з роботи, а діти мені кажуть: "Мамо, чули по телевізору, що наш дідуньо найстаріший у світі, — розповідає Оксана Савчук, 40 років, внучата племінниця 116-річного Григорія Нестора. — А що як знайдеться старіший? Незаслуженої слави дідові не треба".
Григорій Нестор живе в селі Старий Яричів Кам"янка-Бузького району на Львівщині. Його обійстя — четверте з краю села.
— Заходьте, дідуньо тут сидить, — Оксана веде до свіжопобіленої літньої кухні. — У хаті чекав, але там йому зимно.
Оксана працює вчителькою французької мови в Новояричівській школі. Її мати Євгенія — невістка сестри довгожителя, Катерини — колись доглядала за двома старими людьми. Ті відписали їй обійстя. Євгенія запропонувала Григорієві перебратися до неї. Нестор не одружувався, тож власної сім"ї не мав.
Григорій сидить на старому дерев"яному ліжку в пуховій куртці, з-під якої визирає комірець синьої сорочки. Взутий у теплі черевики. Біле волосся, сиві брови й вуса акуратно підстрижені.
— Скажіть "Слава Ісусу Христу!", — радить Оксана. — Говоріть голосно, бо він погано чує.
Дідусь підводиться й голосно вітається.
— Аби-сь були здорові, — усміхається на один зуб.
Оксана гладить його долоню.
— Дідо гостей любить, — розповідає вона. — Як учув, що прийдете, сказав: "Брови мені підрівняй і фаврити (бакенбарди. — "ГПУ") пообрізуй". Акуратний. Через день міняю йому одяг, купається двічі на тиждень. Улітку налив у миску гарячої води і ошпарив ліву ногу. Вона в нього завжди холодна, аж синя. Видно, не відчув температури.
— Оксано, ти грис помішала? — зазирає кремезний чоловік.
— Зараз, — відповідає жінка. — Це мій чоловік Олег, на роботу спішить. Він адвокат. Діда любить, бороду йому голить.
Під подушкою сховав дві булки з маком
Жінка поправляє за спиною Григорія подушку. Під нею дід сховав дві великі булки з маком.
— Іринка дідові зі школи булки носить, їй 16 років. Маю ще 18-річного Любомира й 11-річного Віталика. Дідусь усіх моїх дітей вибавив. За останній рік він трохи подався. Ще минулої весни подвір"я замітав, буряк корові тер, а нині вже не годен. Але картоплю ще чистить, лущить кукурудзу, квасолю. Як до туалету йде, то курей з городу наганяє.
Прошу Оксану спитати, як почувається довгожитель.
— Діду, голова не болить?
— Нині нє, а вчора боліла. Мусив водою хлюпати.
— У лютому в нього кров із носа бухнула й руки стерпли. Видно, мікроінсульт мав, — каже Оксана.
— Хочете, я до криниці пройдуся? — пропонує Григорій.
— Та сидіть, діду, — Оксана гладить його по голові. — Хіба й так не видно, що ви козак? Олег мій казав до сусідки, аби для вас яку бабу в селі найшла.
— Бабу? — дід вдає, що обурюється. — Та хіба не знайшлося би для мене якої дівки?.. Якби був жонатий, помер би, — каже. — А так досі живу.
— Днями жартує, співає. Тепер піст, то заводить сумні пісні. А як Великдень прийде — про чорні брови затягне. Як почав на Святвечір колядувати, то аж увечері на Степана зупинився — співав безперестанку.
Григорій заводить пісню про Франца Йосипа.
— Це його улюблена, — пояснює онука. — Каже, за Австро-Угорщини жити було найліпше. Продукти дешеві, й за кордон без грошей можна було виїхати. А найгірше було за німців. Із дідової хати все вивезли. Каже, їв кормовий буряк і траву.
— День народження святкуватимете?
— Аякже, — каже Оксана. — Але скромно, бо ж піст. Приготуємо грибочки, рибку, капусту квашену з олійкою. Вип"ємо вина — горілки дідусь уже не хоче. Просив подарувати йому ікону "Пресвятої Покрови". Мріє дочекатися, коли в селі добудують церкву Петра і Павла. Просить, аби відспівали в ній, як помре.
— Але не мене першого! — заперечує дід.
Тисну дідові руку.
— Будь здорова, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, а гожа, як рожа, — каже віршем.
— О як гарно, ніколи ще такого від діда не чула, — дивується Оксана.
— І аби-сь дожили до тих літ, що я, — кричить чоловік услід. — Як умру, помоліться за мене!
1891, 15 березня — народився у Польщі
1908 — сестра Катерина виїхала на заробітки до США
1921 — сестра повернулася додому
1940 — родину Несторів переселили з Польщі до України, в село Кукезів на Львівщині
1940 — отримав останнього листа від брата Ілька з фінського фронту
1954 — пішов працювати в колгосп
1956 — помер брат Михайло
1960 — померла сестра Катерина, свекруха Євгенії — матері Оксани
У брата Григорія — Михайла— було троє синів — Богдан, Славко та Ярема; усі вже померли. Залишився онук, живе в сусідньому селі. Дід Григорій має внучату племінницю Оксану, а та — трьох дітей: 18-річного Любомира, 16-річну Ірину та 11-річного Віталика
4 
35413
Коментарі
2