Біля входу до київського Будинку кіно стоять кілька червоних пластикових столів та прилавок з пивними краниками. "Здесь кофе не наливают, только пиво, — діловито каже фотограф Елеонора Золотарьова, 60 років. — Ходімо на другий поверх у кафе, дівчата зварять смачну каву".

Золотарьова 15 років працювала на Одеській кіностудії помічником режисера. Фотограф — її друга професія.

 — На вихідні пішла на Петрівку. Накупила дисків зі старими фільмами на 170 гривень, — Елеонора дістає з сумки пачку тонких цигарок "Пел мел" і починає згадувати.

— Якось зробила фото актора Леоніда Філатова — сидить сумний під парасолькою. На кінофестивалі "Молодість" знімала Віктора Ющенка. Його дружина Катерина тоді була вагітна Тарасиком.

Спочатку Золотарьова працювала на кіностудії ім. Довженка.

— Була старшим адміністратором, потім заступником директора фільмів, — пригадує. — А у 1975-му перейшла на Одеську студію. Працювала в картинах "Місце зустрічі змінити не можна", "Три мушкетери". Жила два тижні в Одесі, два — в Києві.

Жінка йде до прилавка, приносить каву.

— Боярський не вмів на коні їздити, — згадує, сміючись. — Дівчата-каскадерки весь час біля нього крутилися. Він був одружений з актрисою Ларисою Луппіан. А режисер Юнгвальд-Хількевич під час зйомок стрічки "В"язень замку Іф" знайшов собі третю дружину — актрису Надіру Мірзаєву. Йому було 53 роки, а Надірі — трохи за 20.

А ви закохувалися в акторів?

— Та ви що, — відмахується жінка. — Я вийшла заміж за інженера, з яким познайомилася на відпочинку в Польщі. А за два роки ми розлучилися. Зараз маю друга Олександра. Він художник. Разом їздимо відпочивати на річку Тетерів.

Розповідає, що товаришувала з акторкою Наталією Гундарєвою, яка у травні 2005 року померла від інсульту.

— У 1995 році на гастролях у Києві в неї стався перший інсульт, прямо посеред вистави. Приходжу наступного дня в готель "Київ", де вона жила з чоловіком Михайлом Філіповим. А Міша просить подзвонити в театр — спитати, чи не здали глядачі квитки, бо Наташа хвилюється. Люди тоді жодного квитка не повернули. Пізніше Гундарєва почала на пальці носити каблучку, яка показувала тиск. Вона чудово готувала, — продовжує. — Під час зйомок фільму "Зимовий вечір у Ґаґрах" борщ мені зварила у вільний день, приготувала відбивні. Я сміялася: "Ніхто не повірить, що народна артистка готувала для мене обід".

До Елеонори підходить худорлявий чоловік у темних окулярах. Просить цигарку.

— Це оператор Ігор Мамай, перший чоловік Наталії Сумської, — каже Елеонора й запалює другу цигарку. Дістає з сумки фотографії Маргарити Криніциної, яка грала у фільмі "За двома зайцями". Акторка — у чорному капелюшку, в руках паличка.

Боярський не вмів на коні їздити

— Сфотографувала її на сімдесятиріччі. Два роки тому вітала по телефону з днем народження. Маргарита тоді поскаржилася: "Щось здаю я". А через два дні померла. Режисер Всеволод Шиловський запрошував її на проби у свою картину "Мільйон у шлюбному кошику", але не взяв. Отримала вона гроші за проби, пішли ми на Привоз. За нами ув"язався волохатий чолов"яга у майці. "Він знає, що я гроші отримала", — шепоче Рита. Почали тікати, він — за нами. А тоді впав перед Криніциною на коліна і басом каже: "Мадам, дайте автограф", — сміється Елеонора.

Чи дарували вам щось актори?

— Під час зйомок фільму "Воєнно-польовий роман" режисера Петра Тодоровського актор Микола Бурляєв назвав героїню Андрейченко Елеонорою. Хоч насправді вона була Любою. Тодоровський сказав, що це — подарунок мені за те, що добре підібрала акторів. Зиму ми знімали в Москві. Перемерзли тоді усі. Заходжу якось на знімальний майданчик, а там поляна накрита. Дядя Зяма, так називали Зіновія Гердта, каже: "Це для тебе, ти нам ставки хороші зробила".

Елеонора зазначає, що іноді з акторами проявляла твердість.

— На зйомках фільму "Циган" Михайло Волонтир уперся: "Поки мені не підвищать ставку, зніматися не буду". Він отримував 33 карбованці за день. Я мусила їхати в Москву з листом, щоб йому дали 56 карбованців.

Офіціантка прибирає зі столу чашки. Елеонора просить ананасовий сік.

— Фільм "Янкі при дворі короля Артура" режисер Віктор Гресь знімав в Таджикистані. Спека була під 60 градусів, — розповідає далі. —  Знімали до обіду. Потім загорталися у мокрі простирадла від спеки. Навпроти готелю була чайхана, називалася "59 років Великій Жовтневій революції". Їсти там було небезпечно, бо посуд таджики не мили, а витирали газетою. Купляли якось на базарі виноград — 32 копійки за кілограм. У черзі стояли кілька чоловіків. Продавець нам каже: "Женсины, идите с другой стороны машины, тут мужской очередь".

Золотарьова зізнається, що її улюблений режисер — Станіслав Говорухін.

— Завжди спокійний, в зубах — люлька. Він єдиний, хто дозволяв на знімальному майданчику лускати насіння.

1946, 20 серпня — Елеонора Золотарьова народилася в Омську (Росія) в сім"ї службовців
1952 — переїхала до Києва
1962 — батьки подарували фотоапарат "Зеніт"
1968 — закінчила Київський інститут народного господарства, факультет економіки кінематографії; працювала на кіностудії ім. Довженка старшим адміністратором
1971 — вийшла заміж, через два роки розлучилася
1975 — працює в Держкомітеті кінематографії при Кабінеті міністрів УРСР куратором Одеської кіностудії, згодом — ще кіностудії ім. Довженка
1998 — фотокореспондент у газеті "Освіта України"
2001 — вийшла на пенсію
2007 — готує персональну виставку

×