67-річній Ганні Шмегельській із Хмельницького наснився покійний племінник. На ранок жінка пішла на місце, яке бачила уві сні. Знайшла там напівмертвого лелеку. Забрала його. Ось уже шість років птах живе в неї на подвір"ї.
Ганна Шмегельська 12 років як вийшла на пенсію. Доти працювала на міському водоканалі в Хмельницькому. Її чоловік 67-річний Володимир до пенсії був завгоспом у обласному виконкомі.
— То була неділя, — згадує Шмегельська. — Чоловік дивився по телевізору бокс. А мені дивний сон наснився: ніби берегом річки ходить Віталік. Це мій племінник, який помер через тяжку хворобу. Він був мені наче син. Своїх дітей у нас із Володимиром немає. Думаю, піду на те місце. Я живу поряд із річкою. Дивлюся: на березі стоїть лелека — худий, нещасний. Я навіть не помню, який це був місяць. Пригадую, що саме випав сніжок. Навєрно, птаха хтось ударив. Коли я підійшла до нього, він тільки шаг від мене зробив.
Жінка принесла птаха додому. Лелеку поселили в сарайчику, котрий раніше використовували під курник. Чоловік Ганни Володимир приніс туди масляний радіатор.
— Я думала, що птах проживе в нас до весни, — веде далі господиня. — Як потепліло, ми випустили його надвір. Він змахнув крилами, зробив коло над хатою і сів на подвір"я. Відтоді живе в нас.
Назвали птаха Бодею. Ім"я виникло зі співзвучності різних назв, якими на Західній Україні називають лелек: бузьок, боцюн, бодун. Бодя людей не боїться. Особливо йому подобаються наречені.
— Навесні я вивела його погуляти в міський парк, — розповідає жінка. — Там завжди багато наречених фотографується. Бодя побачив весільне плаття, пишне та біле, й побіг до нєвєсти. Відтоді почалася його любов до наречених. Молодята охоче з ним фотографуються.
Бодя побачив весільне плаття і побіг до нареченої
За словами господині, Бодя виріс войовничим птахом.
— Собаки середніх розмірів його бояться, — ділиться жінка. — У спадок від колишньої квартирантки мені залишився Топік, невеличкий пудельок. Жінка колись покинула й собаку, й чоловіка. Згодом чоловік одружився удруге, і було вже не до пса. Вісім років Топік живе в мене. Сначала ревнував до Боді. Намагався вкусити його за ногу. Але птах добряче дав йому дзьобом. Відтоді Топік при зустрічі з ним ховається до буди.
Кішка Зольда, яку Ганна Шмегельська підібрала на вулиці кілька місяців тому, ловить птахові мишей.
— У нас у хаті завелися миші, — говорить жінка. — Бодя тих гризунів ловить. Але він великий, тому кругом не може залізти. То я рішила завести кицьку. Зольда ловить миші, але сама не їсть. Причавить, вилазить на щось високе, а потім згори кидає Боді. А він ловить, наче собака.
Лелека за десяток кроків щось шукає у траві.
— Іди сюди, — кличе його господиня. — До мене!
Птах слухняно підходить до жінки. Ловить дзьобом скоринку, яку та кидає йому.
— Їсть щось м"ясне: легені, печінку. На олії та яєчкові піджарюю йому крихти батона, — говорить господиня.
Ганна Шмегельська каже, що вона щаслива.
— Одна біда, — зітхає жінка. — Не можу провести в сарай опалення. Узимку Боді буде холодно.
Бузьок ганяється за жінками
У 66-річного львів"янина Петра Василенка вже три роки живе лелека Бузьок. У хаті птах має окрему кімнату, спить стоячи в ящику, полюбляє ковбасу, сальцесон, дивиться по телевізору спортивні змагання. А ще — ганяється за чужими жінками, які приходять до хати.
Лелека Бунюш, 21 рік, живе в сім"ї Талімончуків у селі Бугрин Гощанського району на Рівненщині. Птах сторожує двір, ловить мишей та збирає яйця в курнику — дзьобом викладає їх із гнізда і складає в купу. Живе у хліві біля корови. Лелека передбачає погоду. Перед дощем чи хуртовиною підгинає коліна та розпушує пір"я. Якщо день буде ясний — стоїть на одній нозі. Якось Бунюш очолив жалібну процесію — ішов попереду труни, час від часу озирався та курликав.
4 
35413
Коментарі