Ганна Мисюра, 62 роки, з села Пологи-Вергуни на Київщині вийшла заміж за чоловіка покійної сестри. Разом із 68-річним Петром живуть разом 22 роки.

У дворі Мисюр дівчинка з двома хвостиками запрошує до хати. За нею човгає чоловік у картузі з великим козирком.

— Це моя онучка Катя, — каже Петро Мисюра. — У нас, як у казці: є онучки бабині і дідові.

Із першою дружиною Катериною Петро Кузьмович познайомився у відпустці.

— У неї відпустка закінчувалася й у мене. Я служив у Германії. Вона працювала в шахті на Донбасі, причому в тій,  що й Янукович — у Єнакієвому. А на відпустку приїжджала в село. Дивлюся в клубі — дві такі дівчини замашненькі. Вийшли  компанією з клубу, а воно саме дощ пройшов, грязько, — чоловік потирає посивілі вуса. — Я сторожую ззаду ліхтариком. Німецький ліхтарик був, добрячий. Дійшли до кутка, компанія споряджає двох хлопців проводжати Катю. Так, — кажу, — хлопці, ану спать, ми самі якось дойдемо.

— Дід любив дівчат, — озивається Ганна Данилівна. — Прийде, бува, до Каті й цмок мене в щічку, каже: "Цілую тебе, як Катю". Він красівий був: чорнявий, без вусів. Це вже в старості завів, а я їх не люблю.

— Після служби я повернувся додому, — продовжує чоловік. — Жениться треба, бо надоїло свіданичать по снігу. Пішли з Катею в сільраду, розписалися. Привів я її в хатку таку шевченкову до матері своєї. Батько мій на фронті погиб. А з матір"ю ще й свекруха мешкала. Народили ми спершу Петю, потом Ліду. Захотілося ще хлопця, а вийшов синок Галя, — жартує чоловік.

— 1984-го Петя загинув, — зітхає дружина. — Служив у Москві при міністерстві оборони. Їхав у відпустку. У поїзді якась п"янка случилась. І попав під гарячу руку: викинули його на путя. Куди ми тільки не зверталися: в прокуратуру,  Верховний суд, відповідь одна: "Случайное выпадение с поезда".

Не п"є вже, бо інсульт пережив

Жінка починає плакати.

— Катя, бідна, спеклася так, що сама шкірка да кісточки зосталися. Така зіма страшна, а вона по кучугурах на кладовище — до сина. Казала: "Як я це переживу, то ще 100 год житиму". Дочку Ліду якраз засватали: вона вагітна була. Катя так хотіла онука. А сама Петю тільки на 11 місяців пережила, — зітхає жінка.

— Стояла вона біля барабана такого, — показує розмір велетенського барабана Петро Мисюра. — Там транспортер тягне в корівник змішаний корм. Обперлася Катя спиною об барабан. А Кузьма візьми да включи. Її за халат ухопило. Голову відірвало, тільки на шкурочці й держалася.

Прошу Ганну Данилівну розповісти про себе.

— З першим чоловіком Василем розійшлася, коли дочці Світлані два з половиною роки було. Незабаром їй вже 40 буде, як і його Ліді, — показує на чоловіка. — Із другим, Іваном, я рік прожила. Так пив, так пив! Я від нього пішла. Сама виховувала двох дітей.

Із Петром Ганна зійшлася через три місяці після загибелі Катерини.

— Я теж лишився з двома дівчатами, треба було до ума доводить, — пояснює Петро Кузьмович. — Корову нікому доїть. Мати моя сказала: "Бери хоч Ганну, хоч Олю (третя сестра Шовкошитня. — "ГПУ"). Чужих нам не треба. Оля відказала, хоч і була вдовою. Сказала: "Поки син в армії, нічого міняти не буду". А Ганна согласилась.

— Ми вже 22 роки з ним прожили. А з Катею — 21. Я вже перещеголяла, — усміхається Ганна Данилівна. — Він хороший чоловік і для мене, й для Каті був. Не п"є вже, бо інсульт пережив. Бригадіром усе життя працював, його в селі так і звуть Петя-бригадір. Ми зразу не розписувалися, іспитатєльний срок п"ять років був. Маємо вже семеро онуків: від п"яти до 20 год.

Ганна знаходить стару фотографію. На ній — молода пара. Жінка дуже гарна. Це молоді Катерина та Петро.

— Це я фотографувала, — каже Ганна Мисюра. — Сестра від мене на п"ять років старша. Ми з нею крєпко дружили. Казала вона мені: "Не дай Бог, я вмру, нехай тебе Петро забирає".

1938, 29 вересня — Петро Мисюра народився в с. Пологи-Вергуни на Київщині
1945, 14 червня — народилася в Пологах Ганна Шовкошитня
1963 — Петро одружився з сестрою Ганни Катериною (1940 р.н.); у них народився син Петро; за чотири роки — донька Ліда; ще за шість — донька Галя
1966 — Ганна вийшла заміж за Василя; за рік народила доньку Світлану
1973 — зійшлася з Іваном; за рік народила сина Михайла
1984 — загинув син Катерини Петро
1985, 1 квітня — загинула Катерина
12 липня — Петро зійшовся з Ганною; за п"ять років узяли шлюб
1995 — народилася онука, яку назвали Катею на честь загиблої бабусі

×