У 65-річної Галини Артеменко з села Гожули під Полтавою було дві матері. У дев"ять років вона дізналася, що її виховувала чужа жінка.
Народилася Галина Артеменко в селі Орданівка Диканського району на Полтавщині. До 10 місяців жила з матір"ю Параскою Стовпівською, 4-річним братом Володимиром і 2-річною сестрою Тамарою. Їхній батько Василь поїхав в Опішню продавати глечики й не повернувся.
— Мама віддала мене своєму двоюродному братові Івану. Бо важко жилося з трьома дітьми без чоловіка, — розповідає жінка.
Документи Галини переписали в сільраді на нових батьків і повезли в сусідню Василівку.
— Потім мені розказували, що через тиждень мати хотіла мене забрать, — веде далі Галина Іванівна. — Але Іван не оддав.
Більше Параска по дитину не приходила.
— Я осталася з Настею жити, — втирає сльози жінка. — Помню тіки піч і димоход кирпичний. А більше нічого не пам"ятаю. Кажуть, нашу хату німці спалили. Корова біля ясел прив"язана згоріла.
1943-го в село прийшла Червона Армія. Івана відправили на передову — раніше він був звільнений від мобілізації. Убили в першому бою, каже Галина Іванівна.
Настя продала корову й перебралася з прийомною донькою в Диканьку до двоюрідної сестри. Заробляла там перепродажем хустинок, які скуповувала в Полтаві. За це їй присудили п"ять років в"язниці.
— А мене посадили на воза й привезли на тік. Там чекала стара жінка в циганській хустці. Мені сказали, що це моя рідна мати. Від нєрвного потрясєнія я цілий тиждень спала.
Анастасія Авраменко два роки відсиділа в полтавській в"язниці й за амністією вийшла на волю. Влаштувалася на роботу у ветеринарну клініку в Диканьці. Жила в найнятій кімнаті з коханцем, на 13 років молодшим за неї. Галина Іванівна розповідає, що часто нерідну матір бачила в селі.
Від нєрвного потрясєнія я цілий тиждень спала
— Тротуари там дерев"яні були. Вони нагрівалися на сонці. Так добре босяком ходити! Йду, сандалі в руках несу. І мати моя нерідна з приймаком гуляє. Я ходила туди на неї подивитися й морожена поїсти, — жінка починає плакати.
У 15 років Галина з матір"ю переїхали до родичів у Єнакієве на Донеччину. Влаштувалася у їдальню, потім продавала пиво в кіоску. Познайомилася з Петром.
— Я його дядьком звала, — каже жінка й дивиться з усмішкою на Петра Тимофійовича, який сидить поруч. — Мені було 16 років, а йому — 21.
Через три місяці вони побралися.
— Заміж вийшла, щоб від матері піти, — зізнається Галина Іванівна. — Я, наче старець, ходила в куфайці й кирзових чоботях 46 розміру. Усі гроші віддавала їй.
Згадує, що снився торік нерідний батько:
— Він мені сказав, що якби живий був, не так би я жила.
Невдовзі Петра Тимофійовича забрали в армію. Доки він служив в Одесі, дружина народила сина Володимира:
— До родів робила на шахті. Ніхто не вірив, що вагітна. Була в нас гінекологша-фронтовичка. У вісім місяців не давала декрету. Казала, що живіт малий. Володя родився синій як пуп.
Галина Іванівна каже, що санітарка з пологового відділу просила віддати дитину їй.
— Мати мені совітувала: "Віддай, бо, може, Петя й не вернеться. Як сама воспитуватимеш?". Але я не віддала.
За два роки Петро повернувся. Ще через три народилася донька Катерина. Сім"єю переїхали в село Гожули. Галина працювала в Полтаві на заводах Газорозрядних ламп і "Хіммаш" маляром і двірником, а чоловік — будівельником.
Наступного року подружжя святкуватиме 50 років спільного життя.
Обидві матері Галини Іванівни поховані на цвинтарі в Гожулах.
1941, 2 вересня — Галина Стовпівська народилася в селі Орданівка Диканського району на Полтавщині
1942, липень — рідна мати віддала її двоюрідному братові Івану та його дружині Насті; дівчину записали на прізвище Авраменко
1943, вересень — прийомний батько загинув на війні
1950 — нерідну матір посадили в тюрму за спекуляцію; Галину забрала рідна мати Параска
1957 — переїхали в Єнакієве Донецької області
1958 — Галина вийшла заміж за шахтаря Петра Артеменка; чоловіка на три роки забрали в армію
1959, 29 травня — народився син Володимир
1961 — Петро повернувся з армії
1962, 29 жовтня — у подружжя народилася донька Катерина
1964 — переїхали в село Гожули Полтавського району
1969 — спорудили свій будинок
Діти одружені. Син живе в Росії, донька — в Полтаві, виховує трьох дітей
8 
35413
Коментарі