— Я своє прізвище серед переможців побачила сама. Зраділа, бо "Газету по-українськи" передплачую шість років, а виграла вперше, — каже 51-річна Єва Іванина з села Присліп Міжгірського району на Закарпатті.

Вона передплатила "Газету по-українськи", відправила копію квитанції на адресу редакції і виграла 250 грн.

— Я виросла в багатодітній родині. У батьків нас було п'ятеро — чотири дочки й син. Найстарша — Аня, живе зі мною на одній вулиці. Після неї йде Міша. Він одружився на дівчині з сусіднього села Стригальні. Марія з сім'єю живуть у селі Шаян Хустського району. Найменша Оля — в селі Богаревиця Іршавського району. Між собою спілкуємося. У травні Оля видавала доньку заміж. Була вся наша родина, — розповідає Єва Дмитрівна.

Живе з чоловіком 56-річним Іваном Івановичем.

— Ми познайомилися в селі, де живе мій брат. Мені було 19 років. Поїхала до Міші в гості. А Іван жив по-сусідству. Був після армії. Каже, як зайшов у хату й побачив мене, одразу закохався. І почав до мене ходити. Через два роки одружилися. Стали жити в нас, у мене була лише мама. Вона дожила до 86 років. Мій батько помер у 58. У нього було хворе серце. Переніс три інфаркти. На долю тата випало багато страждань. Ріс круглим сиротою. Батька не стало, коли йому було 6 років. А ще за стільки померла й матір. Сиротами залишилися п'ятеро дітей. Тато був найстарший, служив по людях. А братів і сестер розібрали інші сім'ї. Коли батько одружився на мамі, то помагав їм усім, — говорить Єва Дмитрівна.

Працювала завклубом, у ланці на буряках, листоношею.

— Останні шість років ніде не роб­лю. Перенесла операцію. Отримую мінімальну пенсію по інвалідності. Добре, що маю такого чоловіка. Він мене жаліє. Живемо душа в душу. Іван їздить на заробітки. Ще з дитинства люблю збирати гриби — білі та боровики. У нас їх тут багато. Шапки сушимо, вони дорогі. Кілограм продають по 1,2–1,8 тисячі гривень. Це 3-літровий бутель. Щоб стільки насушити, треба зібрати 20 кілограмів грибів, — каже Єва Іванина.

Має сина 28-річного Івана й доньку Марічку, 23 роки.

×