Єдиний у Європі почесний монах Шаолінського монастиря живе на Київщині

 

Учитель бойових мистецтв Андрій Старовойт, 35 років, живе в Коцюбинському на Київщині у двоповерховому будинку. Має у селищі ще одну квартиру.

— Не можу сказати, що був драчуном, — згадує про дитинство. — Але сусіди часто скаржилися батькам, що нападаю на людей. По сусідству жили лише старші хлопці, інколи ображали мене — мусив боронитися. А коли показували фільм про Робін Гуда, ненароком підстрелив друга Олександра, здалеку попав йому стрілою вище ока. Плачучи, відніс його в медпункт. Сашко тепер бізнесмен, очолює наш спортивний клуб "Пересвіт". Шрам над оком у нього залишився.

У 16 років Андрієві запропонували битися за гроші. Нічні рукопашні бої влаштовували нелегально.

— Якось виграв три бої, заробив 300 рублів, — згадує. — Гроші частинами віддав мамі. Казав, що розвантажував вагони і дошки.

Після школи Старовойт навчався в цирковому училищі на акробата. Бої покинув через матір. Каже, що вона народила його в 40 років.

— У мами часто боліло серце. У дитинстві боявся, що вона переживатиме за мої витівки і помре. На перших гастролях об"їздили увесь Далекий Схід. Але мама захворіла. Летів до неї з Красноярська з пересадкою в Москві. Квитків не було. Попросився у кабіну до пілотів. Обіцяв, що показуватиму їм фокуси. У Москві у черзі до каси якийсь кавказець розлютився, почав штовхатися. Зачепив мене, я вдарив його у відповідь. Озираюся, а біля нього ще десять кавказців стоїть. Бив їх чемоданом, урнами, речі літали по всьому вокзалу. До мами приїхав у синцях.

Скаржиться, що не пощастило з закордонними гастролями.

— Перед поїздкою в Голландію в мене лопнув апендикс. Терміново прооперували. Зробили тоненький косметичний шов. Через два тижні став на руки, і шов розійшовся. Щоб мама не бачила, забризкав його рідким пластирем. Тепер шрам широкий, як палець, — сміється.

Перед наступними гастролями у Німеччину Старовойт пошкодив ногу.

До мами приїхав у синцях

— Майже по пояс мене взяли у гіпс. Лежати треба було два місяці. Я витримав 21 день. Удвох із мамою розрізали гіпс, бо думав, що вмру. Але в цирк мене вже не взяли. Сказали, що вже інвалід.

Старовойт влаштувався в охоронну фірму.

— За гроші охороняли бізнесменів і вибивали борги в людей. Це тоді називалося рекетом. Звільнився, бо вимоги фірми не співпадали із моїм моральним переконанням.

1998-го чоловік поїхав як турист до Китаю. Хотів займатися бойовим мистецтвом у храмі монастиря Шаолінь.

— Ходив за монахами два тижні. Один пообіцяв навчити битися за 50 доларів, але взяв гроші і зник. Настоятель Юй Куа Чен запропонував вчитися безкоштовно. У Шаоліні жив у готелі на другому поверсі поряд із баром-караоке. Китайці щовечора пищали там свої пісні. Я не витримав, вибіг у трусах, висмикнув шнур і наказав: "Тихо!". Наступного вечора вони упівголоса спеціально для мене співали китайською "Подмосковные вечера".

На четвертий рік учитель узяв його в учні. Андрієві дали ім"я Ши Де Ву — доброчесний воїн. 2006-го назвали почесним монахом храму.

Розмовляємо в офісі об"єднання "Пересвіт" яке очолює Старовойт. На робочому столі Сенсея — фотокартки його дітей та 32-річної дружини Оксани. Удвох вони вже 14 років. Жінка — чемпіон України з у-шу. Керує швейним підприємством "Пересвіт-текстиль", яке випускає сучасний одяг з українськими мотивами.

— Оксана народилася в Магадані. Її батьки їздили на золоті приїски, — розповідає. — Потім купили хату в Коцюбинському. У 16 років я запитав, чи вийде за мене заміж. Побралися за п"ять років.

Старовойти виховують 10-річну Дарію і двійнят Катерину та Петра, 9 років.

— Дітей не було три роки. Мама порадила на Різдво запалити свічку на вікні, щоб до нас Божа Матір заблукала. На Водохреще у церкві піп вилив на мене відро води. За дев"ять місяців у нас народилася Даша. До року Оксана завагітніла двійнятами, — розповідає він.

Торік улітку в Андрія Петровича померла єдина сестра Олена — від ускладнень після кесеревого розтину.

— У неї залишилося двоє дітей. Вже дорослі, мають свої сім"ї, — каже Андрій. — Її чоловік Сергій живе сам. Раніше випивав, тепер покинув. Ми з ним знайшли Лєнині вірші. Коли почитав їх, плакав до третьої години ночі. Готую її книгу до друку.

1972, 20 листопада — народився у селищі Коцюбинське на Київщині у сім"ї тракториста та швачки
1993 — закінчив Київське естрадно-циркове училище
1994 — створив охоронну фірму "Пересвіт"; одружився з Оксаною; за два роки помер батько Петро
1997 — відкрив спортивний клуб "Пересвіт"; з"явилася донька Даша
1998 — поїхав до храму Шаолінь у Китай
1999 — народилися двійнята Петро та Катерина
2006 — став почесним монахом храму Шаолінь; померла мати
2007 — побудував будинок у Коцюбинському з двома спортивними залами

×