4 вересня відкрився сезон полювання на пернатих. Стартував на три тижні пізніше, ніж зазвичай. Початок перенесли через масові лісові пожежі. Сезон триватиме до 27 грудня.

У четвер після 17.00 з Юрієм Мульком, головою товариства мисливців і рибалок "Уманське", їдемо "нивою" в село Фурманка, що за 30 км від міста Умань на Черкащині. Там є каскад ставків. Зустрічаємося з уманськими мисливцями 55-річним Іваном Кравченком та Олегом Журбою, 52 роки.

— Іван Іванович та Олег Федорович полюють разом років 15. Узагалі з випадковими людьми йти на полювання не варто, — каже 47-річний Юрій Мулько.

Підбігає великий чорний пес, обнюхує. Махає хвостом і дивиться в очі.

— Річ, до мене, — Іван Кравченко гладить свого дратхаара. — Три роки з ним полюю. Жодного разу не підводив. Ось приніс мені чийогось підранка. Це не ми стріляли. — Показує дику качку.

Без собак дозволяють полювати у середу, суботу та неділю. У четвер — лише із собаками.

— Ми на в"яхеря приїхали, — говорить Олег Журба. — Тут поле соняшникове. В"яхері там годуються. Але щось жодного не бачили. Минулого тижня вполювали чотирьох перепелів. Вони жирні зараз, але їх вже мало, відлетіли.

— Тут немає жодної качки, — Іван Кравченко пропонує їхати в інше місце. — Повернемося на заході сонця.

За кілька кілометрів зупиняємося біля очерету.

— Там далі ставок, у комишах точно качки є, — пояснює Юрій Мулько.

Мисливці розходяться. Мулько з Кравченком ідуть ближче до ставу, а Журба до дороги. Іван Іванович закидає в очерет палицю:

— Річ, шукай.

Собака перепливає на інший бік ставу, зганяє двох качок. Мисливці стріляють. Качка падає на плесо. Поцілив Юрій Мулько.

Пес виносить з води качку і несе до господаря. Кравченко віддає її Мульку. За дичину той простягає йому патрон.

— За законом мисливців, якщо чийсь собака дістав твою качку з води — маєш віддати або здобич, або патрон, — розповідає Юрій Мулько.

Якщо хтось уполював багато, а хтось зовсім нічого, ділимо порівну

Мисливці напоготові. Річ знову йде в очерет.

— Нас зазвичай полює чоловік 12, — Олег Журба перезаряджає рушницю. — А сьогодні вибралися вдвох. Ми полюємо для задоволення. Якщо нічого не принесу, то день не зіпсую. Головне — відпочити від міста. Якщо хтось уполював багато, а хтось зовсім нічого, ділимо порівну.

— У мене Річ торік 20 крижнів-підранків приніс. По комишах позбирав. Я не встиг навіть рушницю зарядити, жодного пострілу не зробив, — сміється Кравченко. — А він носить і носить. Усі аж нервувати почали, що мені так щастить.

З очерету знову злітає качка. Олег Журба стріляє та поцілює у сухе дерево біля ставу. Із тріскотом падає велика гілка. Всі сміються. Качка полетіла.

— Тут ми вже нічого не візьмемо, хвилин за 20 сідатиме сонце, — додає Кравченко.

Повертаємося до ставу, біля якого зустрілися годину тому.

— Зброя має важливе значення, — показує рушницю. — У мене "Браунінг" чотиризарядний. Весною купив. Новинка. Коли щось з"являється нове, старіші моделі продаю, докладаю і купую нову. Від рушниці багато що залежить.

— А в мене "Іжовка" двозарядна, — дістає свою Олег Журба. — Не зраджую їй. 25 років разом полюємо. Мені іншої не треба.

Чути шум крил. Три качки намагаються сісти на став. Журба їх зганяє, імітуючи крякання качки, стріляє. Долучається і Кравченко. Одна качка падає в очерет. Десь далеко теж чути постріли. У сутінках їде автомобіль.

— Качка реагує навіть на блиск очей, не те що на автомобільні фари, — пояснює Юрій Мулько. — Тому вже може і не прилетіти.

Олег Журба докурює другу цигарку.

— Сонце вже майже зайшло, полювання вдалося, — каже Іван Кравченко.

×