"Наснилося, ніби наша сім"я має переїжджати із Кустанайської області, що в Казахстані. Зібрали свої статки, почали вантажити на два великі автомобілі. Аж тут з"явилися цигани. Пілікають на скрипці, хапають за руку, щоб ворожити. Я відганяю стару циганку, а вона не йде, примовляє: "Будеш три роки в тривозі!". "Я все життя в тривозі", — відповіла їй. Та й прокинулася. У Кустанаї ніколи не була, батьки й діди — теж. За два тижні після сну нас обікрали. Винесли з хати навіть ліжка. Давно в нашому селі не пам"ятають такої кражі. Отже, цигани сняться до злодійства.
Наталія Никифорівна, Чернівецька обл.".
В уявленнях українців є кілька значень, пов"язаних із циганами. Загальна матриця таких образів — обман, крадіжка. А ще циганка уві сні може означати любов.
"Я не належу до людей, які бояться страшних снів. Але трапляються образи, що насторожують. Наснилася стара баба з костуром у якійсь залі. А там диванчик на два місця. Я їй запропонував сісти, перепочити. Вона відповідає: "Щоб лягти, то там мало місця, а сидіти не хочу — мені легше стояти". Я сам підійшов до диванчика й сів. Чую: щось пікає. У кутку бачу маленький чіп із червоним блимаючим очком. Подумав, що це якась розвідницька штучка, й зрадів. Захотів передати свої думки комусь впливовому. Почав говорити, що слід негайно зробити для щастя людей. А воно собі пікає й пікає. Аж тут та сама баба підійшла і забрала той чіп. Сказала: "Якщо буду його носити три дні й три ночі під пахвою, то дівчиною стану". Я зрозумів, що втратив щось дуже цінне.
Володимир, 27 р., м. Київ".
Сон свідчить про тривогу, невизначеність, чекання. Можливо, маєте дівчину, мрієте пов"язати з нею долю. Але не наважуєтеся через хворобу чи якісь інші обставини.
"Я зимувала в доньки у місті. Навесні, коли мала повертатися в село, наснився мені дивний сон. Ніби моя молодша донька ходить по купі зерна з якимось чоловіком. Вона в мене розвідна, то хай собі ходить, думаю, шукає жіночого щастя. Приїхала додому, а через якийсь час новина: донька — вагітна, а винуватця немає. Я зажурилася. А старша й каже: "Мамо, не плачте. У неї є шкільне кохання, візьме її навіть із дитиною". Так і вийшло. Уже той Петро щодня приходить.
Катерина Олександрівна, 62 р., Київщина".
Зерно — це надія, радість, життя. Але й хвилювання, небезпека — надто тоді, коли в пригорщах.
3 
35413
Коментарі