Киянка 26-річна Дарина Устенко третій рік навчається в магістратурі Університету національних меншин у китайській столиці Пекіні. Вивчає міжнародну торгівлю. Підпрацьовує в українському посольстві й перекладами на зустрічах українських бізнесменів. Щопівроку на місяць приїжджає в Україну. Після школи вивчала китайську філологію в Національному університеті імені Шевченка.

— П'ять років тому мене сприймали в Китаї як білу ворону, — розповідає Дарина. — Дивилися вслід, могли перебігти дорогу, щоб доторкнутися чи сфотографуватися зі мною. Якось їхала в метро і два китайці обговорювали мене 10 хвилин: одяг, зовнішність. Дійшли висновку, що я — росіянка. Не витримала й пояснила їм китайською, що я — українка. У них щелепи відвисли. Зараз у Китаї більше людей із європейською зовнішністю, реагують спокійніше.

Зустрічатися з китайцем почала у 18 років. Але в Пекіні розійшлися.

— Китайці — гарні чоловіки, ­люблять готувати. Та жінка в сім'ї головна — це не завжди добре. Хотілося захисту, а не самій усе вирішувати. Мій теперішній хлопець — кореспондент телеканалу ТНТ із Туреччини — каже, що поведінкою я схожа на азіатку. Мені не подобається, що європейські жінки й чоловіки платять кожен за себе, навіть якщо зустрічаються.

Азіати завжди платять за жінок, навіть якщо малознайомі. Проте в китайців не заведено поступитися місцем в автобусі жінці чи пропустити її вперед.

— Люблять пригощати. Якщо людина забезпечена, то запрошує навіть компанію з 10 людей.

Китайці нічого не вирішують самі. Їм завжди треба порадитися з багатьма колегами чи родичами.

— Коли в Пекіні смог, почуваюся жінкою із Саудівської Аравії. На обличчі маска, на голові — хустка. Після прогулянки з непокритою головою волосся смердітиме. Так взимку що три дні. Влітку краще, бо немає опалення, менше шкідливих викидів. Китайці не дуже переймаються цим забрудненням. Вважають: "Влада все вирішить. Це просто перехідний період у нашій країні".

В інтернеті можна заплатити за квартиру, купити їжу чи одяг.

— Бракує українського хліба. У дипломатичному районі, де живуть іноземці, нормальний хліб можна купити в кафе чи супермаркеті. Буханка коштуватиме близько 100 гривень. Якщо дешевий із китайським присмаком — 37. Їхній хліб білий, схожий на наш для тостів. Везу сир і ковбасу з дому. Сир тут лише імпортний, дорогий. Ще беру вершки й каву. Все молоко в Китаї порошкове, дивне на смак. Чашка кави в кафе коштує 100 гривень. В інтернет-магазині "Таобао" продають багато цукерок "Рошен".

×