Покійний актор Борислав Брондуков останні чотири роки провів у двоповерховому особняку в селищі Биківня під Києвом. Його вдова Катерина Петрівна, 57 років, показує спальню на першому поверсі. У кімнаті напівтемрява, важкі жовті гардини, круглий дерев"яний стіл. Велике ліжко застелене коричневим пледом.
— Ця кроватка 35 років наша з Бронічкою була, — витирає сльози господиня. — А над ліжком висить на гвіздку його улюблене кепі. Його Бронєчкіна мама в"язала. Потім наші діти його носили. Поряд чоловіків годинник і залізний медальйон, — показує прикрасу із вибитим написом "Кіно". — Не знаю, де він його взяв, але дуже любив.
Через вузький коридор проходимо в завішану картинами вітальню.
— Оце пейзаж чоловіка, — знімає зі стіни картину в синьо-зелених тонах, завбільшки з долоню, написану олією. На ній зображено море. — Це його єдина робота. Він її 1985-го за одну ніч написав.
Над диваном висить фото білявої жінки з малюком на руках.
— Це моя невістка Аня з онуком Іларіоном, — пояснює Катерина Петрівна. — А Тонька — дружина меншого сина, така примхлива, не дає фотографії.
Сідаємо за стіл біля вікна.
— Броня тепер на кладовищі зимує, — ковтає сльози жінка. — Я взимку там не буваю. А літом ходжу з Марічкою Миколайчук (дружиною покійного актора Івана Миколайчука. — "ГПУ"). Бронічка при житті любив цвинтарі. Казав, що його туди тягне. Інколи написи на пам" ятниках списував.
Згадує, що познайомилася із 31-річним Брондуковим у аеропорту "Жуляни". Катерині тоді було 18 років.
— Знайома режисерка відправляла на зйомки фільму "Анничка" Івана Миколайчука. Я приїхала з нею за компанію. А Брондуков приїхав з Іваном. Підсів до мене і давай щось запитувати. Подумала, що скучно з цим чоловіком не буде.
Катерина Петрівна збиралася вступати до театрального інституту. Брондуков викликався її підготувати.
Кілька років після одруження називала Брондукова на "ви"
— Перестала ночувати вдома. Батько терпів-терпів, а тоді каже: "Розписуйтесь, щоб усе було по-людськи". Броня прийшов мене сватати з Іваном Миколайчуком. Тато сказав: "Цыплят по осени считают", — не вірив у наш шлюб. А мама плакала: "Катя, одумайся, він же такий некрасивий". Я відповідала: "Краса на два часа". Він був на всі руки майстер. Купив чоботарське приладдя — я не знала, що таке віддавати взуття в ремонт. У квартирі на Березняках сам виготовив меблі на кухню, а на Печерську зробив шафу-купе. Я лежала на дивані з книжкою, а він готував суп-харчо, пельмені, вареники. А ще — ковбаси, бо його дід розводив кабанів. Бронічка ходив до бідного сусіда їсти суп, а взамін носив ковбасу.
Каже, до неї Брондуков уже був у шлюбі.
— Його перша жінка працювала звукооператором на студії імені Довженка. Я її бачила тільки на фотографії. Розказували, що вона була хороша, але душевно хвора. Згодом їх розвели по медичній справці. Його перша жінка вже померла.
Кілька років після одруження Катерина Петрівна називала Брондукова на "ви".
— Він називав мене "ласточкою" і "сонечком", але квітів не дарував. Не вмів. Якось приніс букетик жоржин, а я їх терпіти не можу. Питаю: "Ти не міг вибрати гірші?". Зате дарував мої улюблені французькі парфуми "Же Озе".
— У нього було багато друзів?
— Вони дружили втрьох — Броня, Іван Миколайчук і Ленід Осика. Коли Миколайчукам давали нову квартиру, вони вибрали наш район — Березняки. Ми влаштовували гуляння по черзі. Бував і Кость Петрович Степанков. А от Ади Миколаївни Роговцевої (дружини Степанкова. — "ГПУ") не було. Вона була наче ікона, на яку треба молитися. Щоб із нею товаришувати, треба дуже заслужити. Ада Миколаївна прийшла на наше з Бронею весілля. Але так пізно, що я навіть не помітила.
Катерина Брондукова закінчила театральний інститут. Але актрисою не стала.
— Після інституту режисер Анатолій Буковський запросив нас із Бронею у картину "Тут нам жити". Ми грали в парі, я вже навіть не пам"ятаю, кого. Чоловік після зйомок сказав: "Г... ти, а не актриса". Я знялася у дебютному фільмі Володі Бортка "Канал", ще у кількох стрічках. А тоді пішла з кіно, могла це собі дозволити.
1970-го в Брондукових народився син Костянтин. За 9 років — Богдан. Згодом сини одружилися з рідними сестрами.
— Першим оженився Богдан. Бронічка був уже неходячий. Ми не ходили на весілля, дивилися його на касеті. Костя сів поруч із сестрою нареченої — Анею. А через два дні вони почали жити в цивільному шлюбі, — розказує мати.
1999 року Бориславу Брондукову після двох інсультів видалили мозкову гематому в Інституті геронтології.
— А 2000-го на Новий рік ми знову в той інститут потрапили, — зітхає Катерина Петрівна. — Лікарі, мабуть, щось неправильно зробили. Бо прийшов Бронічка сам, а додому його повезли в колясці. Він любив народні пісні, улюблена — "Посіяла огірочки". Коли після другого інсульту втратив мову, я її постійно співала. Бронічка все розумів. Часом сидів і гірко плакав. Особливо, коли по телевізору йшли фільми з його участю.
Каже, у квартирі на Печерську він зачиняв усі вікна, двері. Сторонився людей. Тому вивезла його до материної хати в Биківню.
— Літо видалося хороше. Він їв суниці пригорщами. А що не доїдав, я сусідам роздавала. Сидів під вишеньками у шезлонзі. Я йому подушечку під спину клала. На вулиці його мила, розтирала. Він був, як здоровий, тільки що говорити не міг, — згадує жінка.
Каже, коли чоловік помер, щодня дивилася фільми з його участю.
— Ледве не зійшла з розуму. Утримали на цьому світі онуки й діти, попри всі наші распрі. Чоловік сниться мені щодня. Наче ми кудись їдемо. Раніше приходив хворий, а зараз — здоровий. Навіть цілувалися уві сні. Наче відчиняються двері і він стоїть на порозі. Я кинулася: "Бронічка". Розумію, що він мертвий, а думаю: "Все одно поцілую".
На вулицю Катерина Петрівна не проводжає. Каже, що застудила вухо.
— Колись до нас прийшов Богдан Ступка. Сказав: "Бог продумав усе, крім старості".
Борислав Брондуков зіграв 115 ролей
Борислав Брондуков народився 1 березня 1938 року в селі Дубава Київської області, нині це — Чорнобильська зона. Працював на заводі "Арсенал". Дебютував у фільмі Сергія Параджанова "Квітка на камені". Знявся в 115 фільмах. Найвідоміші ролі — Федул у фільмі "Афоня", інспектор Лестрейд у серіалі "Пригоди Шерлока Холмса", наречений-невдаха у стрічці "Гараж", міліціонер Грищенко у "Зеленому фургоні", капітан Колбасьєв у комедії "Ми із джазу". Помер 10 березня 2004-го. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
1950, 23 серпня — Катерина Дяченко народилася в селі Биківня на Київщині в родині зварювальника та красильниці Дарницького шовкового комбінату
1968 — познайомилася з Бориславом Брондуковим; через рік побралися
1970 — народився син Костя; через 9 років — Богдан
1984 — у чоловіка стався перший інсульт; 1993-го — другий;
1997-го — третій
2000 — переїхали з Києва до Биківні
2003 — одружився син Богдан
2004 — помер чоловік; одружився син Костянтин
Має онуків 2-річну Зою та Іларіона,1 рік
4 
35413
Коментарі