2 червня на Байковому кладовищі в Києві поховали семиразового олімпійського чемпіона зі спортивної гімнастики Бориса Шахліна. Він помер 30 травня на 77-му році життя від тромбу в серці.

Останні 40 років Борис Шахлін викладав у Київському інституті фізкультури. Працював на кафедрі спортивних видів гімнастики. Прощалися з ним у дворі третього корпусу інституту. Панахида почалася о 12.00 — біля пам"ятника фізкультурникам, що загинули на війні.

Поблизу труни з тілом два жовто-сині прапори. На стільцях сидять дружина Бориса Шахліна Лариса та донька Ірина.

— Борис Анфіянович був для нас людиною-легендою, — каже чемпіонка Олімпіади в Атланті, гімнастка Лілія Подкопаєва, 29 років. — Але в житті з нами, молодими спортсменами, поводився так, що ця різниця поколінь зникала.

Футбольний тренер Володимир Мунтян стоїть із віце-президентом Федерації футболу Борисом Воскресенським.

— Великий був чоловік, — говорить Мунтян. Розстібає ґудзика на синій сорочці з довгим рукавом, зітхає.

— Він один заслуговує на звання Героя України, — каже Воскресенський.

Катафалк везуть на Байкове кладовище. З-поміж машин, що їдуть позаду, є кілька з російськими номерами. На кладовищі труну несуть вісім студентів-фізкультурників.

Попрощатися із видатним спортсменом підходить міністр у справах сім"ї, молоді та спорту Юрій Павленко, кладе вінок. Поряд іще один — від президента Віктора Ющенка.

Ви що, не можете собі дозволити "Мальборо"?

Борис Шахлін народився 27 січня 1932 року в селищі Ішим Тюменської області Росії. Його і старшого брата виховувала бабуся. Гімнастикою почав займатися в 12 років. Закінчив Київський інститут фізкультури у 23 роки, коли вже був чемпіоном світу. Західні журналісти називали радянського спортсмена "російським ведмедем", "залізним". А ще запитували Шахліна — затятого курця цигарок "Бєломорканал": "Ви що, не можете собі дозволити "Мальборо"?".

— З фільтром не люблю, — відповідав гімнаст. — За що був наказаний інфарктом, — згадував пізніше.

Перший серцевий напад стався у Шахліна на тренуванні, його забрали до реанімації. Спортивну кар"єру гімнаст завершив у 35 років. Але кинув курити лише після другого інфаркту — 1978-го.

Із дружиною Ларисою Борис Анфіянович прожив майже півстоліття. Найскладніший час родина пережила по закінченні його спортивної кар"єри. Чоловік не уявляв себе поза спортом, не знав, куди подітися, почав випивати. Дружина забрала маленьку доньку Ірину, подала на розлучення. За 10 років подружжя зійшлося й знову узаконило стосунки в РАЦСі.

У колекції спортивних нагород Бориса Шахліна було приблизно 100 медалей. Золоту медаль з Токійської олімпіади зберігає донька Ірина. Ще одна — в онуки Катерини. Решту нагород спортсмен продав 1999-го. Гроші, приблизно $30 тис., надіслав племінникові Сергію в Тюмень. Той по смерті батька й загибелі сестри був у скруті. За допомогою звернувся до дядька в Київ.

1932, 27 січня — Борис Шахлін народився у місті Ішим Тюменської області (Росія)
1944 — записався у гімнастичну секцію
1955 — закінчив Київський інститут фізичної культури, кафедра спортивної гімнастики
1957 — одружився
1963 — народилася донька Ірина
1968 — викладач кафедри спортивної гімнастики Київського університету фізичного виховання і спорту
2002 — нагороджений орденом "За заслуги" третього ступеня
2008, 30 травня — помер у Києві, похований на Байковому кладовищі
У складі збірної СРСР дебютував на чемпіонаті світу 1954 року в Гельсінкі (Фінляндія), переміг у командній першості.
Перемагав на Олімпійських іграх у Мельбурні (1956, вправи на коні, командна першість), Римі (1960, абсолютна першість, вправи на коні, на брусах, опорний стрибок) і Токіо (1964, вправи на перекладині). Абсолютний чемпіон світу (1958), Європи (1955), СРСР (1954, 1957–1960, 1963). Чемпіон світу (1954, 1958), Європи (1955, 1963), СРСР (1957–1964). Володар Кубка СРСР (1955–1962).

×