48-річний киянин Микола Богданенко колекціонує унітази. Він директор фірми "Бест Лайн", яка торгує сантехнікою. За 10 років чоловік зібрав 300 унітазів.
У кабінеті Богданенка, в його офісі на Печерську, за столом сидить чорнява жінка, розмовляє по телефону.
— Це Марина, — представляє він її. — Моя дружина і партнер по бізнесу.
Марина каже, що в їхньому з Миколою помешканні є кілька санвузлів — "на кожного члена сім"ї".
— У нас четверо дітей на двох, троє вже дорослі, — уточнює Богданенко. — У мене і в Марини це другий шлюб. Маємо спільну доньку Єлизавету. Живемо втрьох.
Бізнесмен показує на шифоньєрі велику керамічну мавпу з написом "Плейбой". Тварина сидить на унітазі.
— А це попільничка, — знімає з полиці виріб у формі унітаза. — Ми з дружиною привезли її з Мілана. Побачили у вітрині. Продавщиця здивувалася, що когось це цікавить, віддала нам її безплатно. Ще й принесла зі складу унітаз-чашку — сказала, що ніхто не хоче купувати.
Богданенко хвалиться, що має унітази-підставки для зубних щіток і мобільних телефонів.
— Із Нової Зеландії передали унітаз-трубку для куріння. Маю і кальян. Друзі-бізнесмени з Торонто подарували підставку для канцелярії. Принесли мені в готель. Я їздив у Торонто на будівничу виставку.
Дружина одного чиновника перестала розмовляти з нами
По обидва боки шафи стоять два громіздкі унітази.
— Один — англійський, ще з ХІХ століття, — пишається Микола. — Інший виготовлений із пінопласту. Друзі на день народження принесли мені його прямо в ресторан.
Показує унітази, на яких сидять іграшкові люди, читають газету.
— Один чоловік у тюрмі вирізав два унітазики з більярдних шарів. Він — друг наших приятелів, передав через них.
Микола бере до рук чоловічка на унітазі. Лялька свистить, чути непристойні звуки.
— Ну, цей із Америки, це їхній стиль життя, — сміється колекціонер. — А чоловічок із газетою, що крутить лисою головою, найголосніше кричить. Я його привіз із Мадрида.
Як знайомі ставляться до вашого хобі?
— Дружина одного чиновника перестала розмовляти з нами. Уже кілька років не спілкуємося. Подзвонила й каже: "Я считала тебя серьезным, нормальным человеком, а ты такой х...й страдаешь".
Ваші експонати дорого коштують?
— Оцю леді, — показує унітаз із дівчиною на ньому, — узимку з дружиною в Амстердамі купили в секс-шопі. Недорого, за 25 євро. А маленький фарфоровий, із позолоченим бачком, розписаний вручну унітаз, привезли з Мюнхена. Віддали за нього 150 євро.
У вашому магазині який унітаз — найдорожчий?
— За 85 тисяч гривень. Кілька місяців не могли його продати. Не вміє хіба що літати. Сидіння — кондиціоноване, обдувається, м"яке, з підігрівом, — від хвилювання у Богданенка починає тремтіти голос. — Усе буде вимито, просушено, ароматизовано, є духи, спреї. Ще й отримаєте роздруківку — аналіз вмісту хімічних речовин. Туалету не треба соромитися, — каже чоловік повчально. — У Мінську он 19 листопада проводять День туалету. Влаштовують перегони на унітазах.
1959, травень — Микола Богданенко народився у Києві в родині водія і бухгалтерки
1976 — служив у прикордонних військах
1984 — закінчив Торгово-економічний інститут у Києві; до 1995-го працював міліціонером у Київському УБОЗі
1995 — відкрив у Києві магазин сантехніки
1996 — почав колекціонувати унітази
2 
35413
Коментарі
2