28-річна Анна та 21-річний Юрій Виходці сидять за столом зі своїми родичами. Пара побралася 27 липня, під час повені в Могилеві-Подільському на Вінниччині. За годину молодята вирушають до Одеси. Юрій служить там прикордонником.
— Ми чули про штормове попередження, — Юрій наливає вина дружині. — Але вже все було замовлене, гості готові. Та й не прибувала ще тоді вода. Коли вінчалися, все було добре. А коли вже в кафе йшли, вода по кісточки на вулиці стояла. Хазяйка закладу переживала, що ми відмовимося. А в неї ж все наготовлено. Світла, щоби в холодільніки сховати, нема. Це б такі убитки були!
Батько молодого, 53-річний Георгій Мстиславович, виголошує тост за молодят.
— Усі друзі показали, як вони нас цінять, — піднімає келих із солодкою водою. — Одні дали автономну електростанцію, другі помогли з лодками. Правда, я на свадьбі майже не був. Бігав, за все домовлявся.
— У нас тої венеціанської свадьби тільки три години було, — обіймає дружину Юрій. — Вода по пояс на вулиці піднялася, грозилася в кафе залитися. Зато батько з усіма договорився, і гостей машина вивезла.
— Так страшно було, коли заходили у велику темну будку-кузов машини, де тільки одне маленьке віконечко, — тулиться до чоловіка Анна. — Я весь час думала, що машина перевернеться і нас заллє водою.
Мати Юрія Людмила Василівна подає гарячу смажену картоплю.
— А потім було так смішно, — встає з-за столу Анна, спирається руками на спинку стільця. — Юра мене через воду переносив — в одних трусах, сорочці та галстуку був.
В одних трусах, сорочці та галстуку був
Жінка допомагає свекрусі прибрати тарілки зі столу та поставити інші страви. Коли Людмила Василівна виходить з хати, невістка нахиляється, щоб поставити тапочки так, аби свекрусі було зручніше взути їх.
— Це моя улюблена теща, — Юрій усміхається до матері Анни — Людмили Олександрівни. — Я її нікуди не відпущу. Що попрошу, те й готує! Гарно в неї картошка й курочка виходять. А я її шашликами угощаю. На день народження соковижималку подарував і десь півмішка яблук. Cказала, що буде моїм дітям фреші робити.
Юрій їсть смажену картоплю, яку в сім"ї традиційно готує батько.
— Самий великий подарок подарив Ані через півроку зустрічань. Звоню їй і питаю, чи не простірне мені деякі вещі. Все одно машинка-автомат, тільки кнопочки нажати треба. Вона каже: "Неси". Ну я й зібрав, які в мене були, і поніс. Вона взялася за голову. Главне було шмотки привезти. А потом і я лишився в неї.
— Ага, дві сумки грязних вещей і 80 кілограмів щастя, — сміється дружина.
Людмила Олександрівна виголошує тост за чоловіків.
— За найцінніше, що є у жінок, — піднімає келих. — Знаєте ту притчу, коли в окружонній крепості вороги дозволили вийти тільки жінкам і загадали узяти найдорожче. І ті вивели на волю своїх чоловіків.
Усі сміються. Юрій цілує дружину. Гості починають кричати "Гірко".
— Ми познакомилися у новорічну ніч, коли празнували в кафе, — згадує він. — Я і сослуживці замовили столик, запросили дівчину-бармена та її подруг до компанії. Я Аню як побачив, так і не відходив цілу ніч. Феєрверк ходили дивитися разом, танцювали.
— Ой, та вони півтора року так встрічалися в одній квартирі, — махає рукою на сина Георгій Мстиславович. — Як проснуться, так і встрічаються. А я твоїй мамі через дві неділі предложеніє зробив.
— А я хотів спершу попробувати, що за риба та сімейна жизнь, — кладе руку на плече батькові Юрій. — І ти знаєш, сподобалося. Та хотіли в день твоєї з мамою свадьби поженитися. Того й чекали ще півроку.
1980, 2 березня — Анна Наталчишина народилася в Одесі
1987, 16 вересня — Юрій Виходець народився в Могилеві-Подільському
2005 — пішов на службу в армії до Одеси
2006, 31 грудня — познайомилися в кафе
2008, 24 липня — розписалися в Одесі
2008, 27 липня — обвінчалися в Могилеві-Подільському під час повені
2 
35413
Коментарі