— Искусство не требует жертв. Оно должно быть легким, веселым, доставлять наслаждение, радость. А если обязательны жертвы — это не искусство, — казав російський актор Андрій М'ЯГКОВ, 82 роки. 18 лютого у квартирі непритомним його знайшла дружина, актриса 77-річна Анастасія ВОЗНЕСЕНСЬКА. Серце чоловіка ­зупинилося до приїзду "швидкої".

Андрій М'ягков народився в Ленінграді. Закінчив школу-студію МХАТу. Працював у московському театрі "Современник", потім перейшов у Художній театр ім. Антона Чехова.

— Не було випадків, щоб актор увійшов у театральне життя й одразу став знаменитим. Одну роль можна зіграти блискуче, а наступну — завалити, — казав Андрій Васильович. — Уже потім, коли починаєш володіти професією, сцена приймає й актор може правильно розрахувати сили. А ось у кінематографі можна стати відомим одразу.

Знявся в понад 40 фільмах. Найвідоміші — "Службовий роман", "На Дерибасівській хороша погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі". Прославився 1975 року, коли на екрани вийшла стрічка "Іронія долі".

— Мені дарували вінки, підходили, пальцем торкалися. Я не був упевнений, що фільм буде цікавий. На майданчику в Ельдара Рязанова була тепла атмосфера. Не пам'ятаю, як відбувалися зйомки. Я приходив і отримував задоволення, — казав актор. — Та роль закріпила за мною імідж алкоголіка. Куди б не поїхав на гастролі, побачивши мене, люди починають штовхати один одного ліктями: мовляв, дивись, алкоголік приїхав. Пропонують випити. Неприємно, що в моєму герої люди побачили тільки алкоголіка. Баню з тих пір терпіти не можу. А от Новий рік люблю.

Востаннє знімався 2010-го в ролі ­кадебіста Володимира Крючкова в детективному серіалі "Туман розсіюється".

— Режисери кличуть на зйомки, але кінематограф — ні, — казав М'ягков. — Запрошують стріляти, вбивати, ґвалтувати, красти — примітив.

Із дружиною Анастасією Валентинівною прожив у шлюбі 57 років. Дітей не мали. Виступав проти анексії Криму, підтримував цілісність України.

Андрія М'ягкова поховали на Троєкурівському цвинтарі в Москві.

×