17-річний Андрій Бертман із села Лісова Лисіївка Калинівського району на Вінниччині шість років тому втратив руки. По обіді 19 липня 2002-го з рідним братом Сашком та двоюрідними Віталієм і Андрієм пішов рвати черешні біля річки.

— Поліз на густу гілляку, — розповідає Андрій. — Присів — вона й зламалася. Упав на дроти, що вели до трансформатора. Аж вогонь в очах засвітився.

Хлопець живе з батьками Марією Антонівною, 45 років, і Дмитром Івановичем, 46 років, і братом Сашком, 19 років, у невеликому цегляному будинку неподалік лісу. Запрошує до своєї кімнати. Ліжко під вікном застелене рожевим покривалом. Андрій умощується на порозі.

— Брати злякалися й повтікали. Пастух колгоспних телят Андрій був неподалік, — згадує. — Прибіг, питає, чи живий. "Живий", — кажу йому. А самого від болю скорчило.

Віталій першим прибіг до хати Андрія. Сказав батькам, що брата забило струмом.

— Мітя сів на велосипед, а я за ним побігла, — каже мати Марія Антонівна. — Притаскали додому, біля груші поклали. П"яного сусіда Володю Мельника вмовили відвезти дитину "бобіком" до райлікарні.

Андрія оперували 2 години медики з Вінниці. Праву руку ампутували до плеча, ліву — до ліктя.

— Під больницею молилася Богу, аби з ним усе обійшлося. Як згадаю, то мною аж трясе, — береться за голову жінка. — На лікування все село гроші здавало. Сусідка Валя Тишкунь два жовті пакети медпрепаратів принесла. За операцію грошей не взяли. Тільки райлікарні заплатили за медикаменти. Потім завезли до обласної дитячої лікарні. Андрій іще місяць лежав у харківському санаторії.

Андрієві Бертману дали І групу інвалідності. Отримує 470 грн.

 Аж вогонь в очах засвітився

— Протези видали, але ними не користуюся — незручно. Як приїхав додому, то зразу на дискотеку побіг, — сміється Андрій. — Могорич виставив, що вижив. Геть не помню, як тоді додому приліз.

Брат допомагає Андрієві запалити цигарку. Каже, почав курити у п"ять років.

— Сигарети купувала баба Дуня — жалувала пацанів, — згадує. — Від матері ховалися. Як вона взнала, то нагодувала: штук десять заставила жувати. Ще запалила їх. Так по язиці лоскотало.

Школу Андрій закінчив заочно. Через рік після ампутації навчився допомагати батькам по господарству. Культею притягує балки з лісу за кілька сотень метрів од дому.

— Ліжко застелить, сам одягнеться. Картоплі начистить, але гнівається, коли за ним дивляться, — каже Марія Антонівна.

— Беру ніж у зуби, локтьом підпираю картошку і так обираю, — каже Андрій.

Андрій підхоплює культею лівої руки відерце, йде до криниці. Крутити корбу допомагає собі лівим коліном.

— Восени допомагав батькам картоплю викопувати. А їм, як собака, — показує язиком. — Тільки джинси одягнути та покупатися під душем сам не можу. Просю брата чи батьків.

По селу Андрій їздить на велосипеді. Торік за 400 грн купив мотоцикл, хоче навчитися кермувати ним без рук.

Батько Андрія працює будівельником у Вінниці.

— Візьму сина на стройку, буде цемент подавати, — каже Дмитро Іванович. — Частіше бачитиметься зі своєю дівчиною Світланою.

Світлані 21 рік. Познайомилися на Новий рік.

— Пішли з другом їй розєтку справляти, — сміється. — Раз на тиждень зустрічаємося. Вона до мене їздить.

Марія Антонівна сідає на лавку під ворітьми.

— По телевізору показували дев"ятьох хлопчиків. Їм зробили протези за кордоном, дуже функціональні, — розповідає. — Восени нам сказали, що такі коштують 50 тисяч доларів. Зібрати гроші хотіли на телемарафоні на обласному телебаченні. Але він чомусь не відбувся.

Сусід Сергій Чешківський кличе Андрія на рибну юшку.

— Так бистро зготовили? — дивується хлопець. — Ну, я побіг.

1990, 5 грудня — Андрій Бертман народився у Вінниці
1996 — пішов у перший клас Лісово-Лисіївської школи Калинівського району Вінницької області
2002, 19 липня — упав на електродроти, ампутували руки
2003 — навчився витягувати з криниці воду
2005 — почав копати картоплю на городі
2007 — купив мотоцикла. Учиться водити
2008 — закінчив заочно школу

×