"Павлику, яка столиця Белізу?" — бере географічний атлас тернополянин Володимир Грицюк, 70 років.
— Бельмопан, — миттю відповідає його онук 8-річний Павло. Так само швидко називає столиці Бермудських островів, Мартиніки, Мозамбіку, Тринідаду і Тобаго, Федеративних Штатів Мікронезії. За прапорами безпомилково визначає державу. Знає 258 країн світу. Географію вивчив сам. Каже, хоче подорожувати світом власним автомобілем:
— Коли виросту, поїду в Тринідад і Тобаго. Там красиві пляжі.
Торік дитині подарували ілюстрований атлас світу.
— Син захопився. Лягав із ним спати й уставав зранку. Захотів стати географом. Прапори на листочках малював і на стінах вішав, — розповідає Тетяна Грицюк, 43 роки. — У квітні каже до мене: мамо, я іду в туалет, а ти сідай країни вчити. Повернувся — і чеше сам різні держави та столиці.
Грицюки мешкають у двокімнатній квартирі на вул. Бандери. Тетяна Володимирівна викладає хімію в класичній гімназії та комерційному коледжі. Її батьки — пенсіонери. Мати Клавдія Олександрівна, 72 роки, поїхала на дачу.
— Із чоловіком Василем давно розлучені. Він по заробітках їздив, але тепер у Тернополі живе. Сина років чотири не бачив. Коли сказала, що перепишу Павлика на своє прізвище, не заперечував, — неохоче говорить жінка. — Павлик згадує часом, як ми разом на шашлики ходили. Оце й усі його спогади.
Павло називає країни. Іноді неправильно ставить наголоси. Завчив назви так, як прочитав.
— Ватикан — найменша держава. Там живе тисяча людей, — радісно повідомляє.
Тетяна Грицюк народила сина семимісячним.
Поїду в Тринідад і Тобаго. Там красиві пляжі
— Три бригади "швидких" відмовлялися брати мене в реанімацію дитячої лікарні. Боялися, що не довезуть живою. Уже йшло відшарування плаценти. Два тижні під крапельницями в реанімації лежали. Дитині прогнозували ДЦП або недоумкуватість через важке ураження нервової системи, — на очах сльози. Гладить сина по голівці. — До 3 років він не розмовляв. Давали йому всякі сиропи й таблетки для покращення мозкового кровообігу. Питали, де буква яка, то показував. А в 4 роки знав напам"ять казку "Муха-Цокотуха".
Грицюки не дивляться телевізора й не слухають музики.
— Різкі звуки шкодять Павлику, — пояснює мати. — Як чує музику, особливо народні мотиви, то плаче. Так само може розплакатися, коли не розуміє чогось, наприклад, із математики. Легко обідиться, а постояти за себе не може.
Друзів у Павла немає.
— До першого класу йти не хотів. Але розуміє, що вчитися треба, — пригортає онука Володимир Йосипович.
— Дідьо, можна ще одну цукерку? — дитина просить гостинця. Дідусь киває головою.
— Павлик на строгій дієті. Годую його сиром із медом, без сметани й цукру. Цукерки їсть тільки смоктатєльні. Має хвору підшлункову, — Тетяна Грицюк наливає чай. — Як понервується, ацетон у сечі з"являється, температура піднімається. Каже, що не хоче бути дорослим.
Павло вмикає комп"ютер. Дивиться мультфільм "Ну, постривай".
— Якось виглянув із вікна, а там калюжа, — усміхається жінка. — Покликав мене й каже: мама, калюжа — як Африка без Мадагаскару.
2000, 12 липня — Павло Грицюк народився в м. Тернопіль
2003, серпень — почав говорити
2006 — пішов до першого класу
2007 — розповів матері про властивості крохмалю: "у холодній воді речовина утворює клейстер"
2007, 12 липня — отримав на день народження ілюстрований атлас світу, захопився географією
2008 — переказав напам"ять назви столиць 258 країн
Коментарі
2