середа, 09 жовтня 2019 17:42

"Звільненим бранцям Кремля треба дати можливість бути собою. А не тими, ким хочемо їх бачити"

Службу безпеки не реформував Порошенко. І Зеленський не буде

Із правозахисницею Ольгою Решетиловою зустрічаємося в коворкінгу на майдані Незалежності в Києві. Тут розташований офіс Медійної ініціативи за права людини, яку вона очолює. Запрошує до свого столу. Пригощає зеленим чаєм і шоколадними цукерками.

У Києві вдруге відбулася акція "Ніч на Банковій. Знову". Торік восени був укладений так званий список Гандзюк – 55 справ найжорстокіших нападів і вбивств громадських активістів. Чому в їх розслідуванні немає прогресу?

– Це свідчить про безкарність системи. Особливо в регіонах. На сході та півдні часто невеличка група активістів залишається без підтримки проти місцевого князька і кримінальних елементів, яких кришують правоохоронці.

На літо минулого року, коли сірчаною кислотою облили Катерину Гандзюк, припав пік хвилі насильства. На активістів нападали здебільшого в південних регіонах. Катя думала, що так російські спецслужби хотіли їх розкачати. Але факти свідчать, що це було пов'язано з боротьбою активістів проти місцевої еліти.

Я цю систему називаю неофеодальною – в кожному регіоні є князьок або кілька. Центральна влада з ними домовляється, бо вони нібито забезпечують їй підтримку і стабільність у регіоні. А через активістів неофеодалізм тріщить по швах. Нова влада намагається цю систему втримати, тому що це вигідно олігархам.

Я розмовляла з одним із них, який допомагає армії. Коли ми створювали Медійну ініціативу, прийшла просити про підтримку. Він сказав: "Ваші розслідування можуть спрацювати проти державної безпеки. Є негласна угода між олігархами: один проти одного вони не працюють".

Я написала про це колонку в "Лівому березі". Пояснювала, що нові обличчя в політиці – це не завжди добре. Замість природного зростання нових еліт маємо штучний інкубатор, де навіть хороші люди та ідеї функціонують у хибній системі. Після публікації мені телефонував Ігор Коломойський. Розповідав, що все не так.

  Ольга РЕШЕТИЛОВА, 34 роки, правозахисниця. Народилася 6 вересня 1985-го в Житомирі. Мати – вчитель-дефектолог, батько був підприємцем, зараз – пенсіонер. Закінчила Житомирський обласний педагогічний ліцей і факультет політико-інформаційного менеджменту Національного університету ”Острозька академія”. 2008-го переїхала до Києва. Три роки працювала редактором відділу кореспондентської мережі в газеті ”День”. Була піар-менеджером телеканалу Хport. У травні 2014 року стала співзасновницею  благодійного фонду ”Повернись живим”. Пізніше з колегою Марією Томак створили Медійну ініціативу за права людини. Проводять журналістські розслідування порушень прав людини в зоні конфлікту, надають допомогу постраждалим. Знаковими вважає статтю Юрія Шевельова ”Москва, Маросєйка”, повість ”Чорна рада” Пантелеймона Куліша, мемуари Уласа Самчука ”На білому коні, на коні вороному”. Захоплюється вирощуванням кімнатних рослин. Заміжня. Виховує сина 7-річного Назара
Ольга РЕШЕТИЛОВА, 34 роки, правозахисниця. Народилася 6 вересня 1985-го в Житомирі. Мати – вчитель-дефектолог, батько був підприємцем, зараз – пенсіонер. Закінчила Житомирський обласний педагогічний ліцей і факультет політико-інформаційного менеджменту Національного університету ”Острозька академія”. 2008-го переїхала до Києва. Три роки працювала редактором відділу кореспондентської мережі в газеті ”День”. Була піар-менеджером телеканалу Хport. У травні 2014 року стала співзасновницею благодійного фонду ”Повернись живим”. Пізніше з колегою Марією Томак створили Медійну ініціативу за права людини. Проводять журналістські розслідування порушень прав людини в зоні конфлікту, надають допомогу постраждалим. Знаковими вважає статтю Юрія Шевельова ”Москва, Маросєйка”, повість ”Чорна рада” Пантелеймона Куліша, мемуари Уласа Самчука ”На білому коні, на коні вороному”. Захоплюється вирощуванням кімнатних рослин. Заміжня. Виховує сина 7-річного Назара

Яке ваше враження від нового парламенту?

– Він оновився на 80 відсотків. Це плюс. Інше питання – якість. Еліту треба ростити. Посади в Офісі президента, в секторі безпеки й оборони отримали люди, які не дотягують до рівня, необхідного країні, що воює.

Некомпетентність нової влади – наслідок пасивності громадянського суспільства. І моєї теж. У другому турі президентських виборів я не підтримала жодного з кандидатів, а на парламентських голосувала за непрохідну партію. Поки я і подібні мені стояли осторонь, люди з низькими компетенцією і розумінням процесів отримали посади.

"Слузі народу" вдалося втягнути аморфну частину суспільства в активні процеси – люди почали цікавитися політикою. Сьогодні бачила, як підліток слухав у смартфоні виступ Зеленського й обговорював його з подругою.

Однак президентська політична сила потроху стає авторитарною. Утворилася монобільшість. Диктат панує всередині самої партії. Її представникам забороняють спілкуватися з пресою, вимагають письмово пояснювати, чому голосували не так, як сказав президент. Зміни відбуваються швидко. За цим шаленим інформаційним потоком можемо не помітити небезпечних тенденцій. Питання в тому, чи громадянське суспільство достатньо сильне, щоб перетворення України на президентську республіку не перейшло в людиноненависницький режим.

Чого більше нині в країні – зради чи перемоги?

– Немає однозначного ні того, ні іншого. Є туман війни – коли боєць під час бою втрачає орієнтацію і починає стріляти по своїх. Цей військовий термін соціологи перенесли на оцінку стану суспільства. Ми часто не розуміємо, де свої, а де чужі. І відкриваємо вогонь не по ворогу.

Ми не розуміємо суті та природи процесів. Іноді додається дезінформація – як елемент гібридної війни. Як каже колишня кримська журналістка Еміне Джапарова, завдання пропаганди – переконати, що в склянці не вода, а вино. А дезінформації – примусити сумніватися в усіх версіях, не вірити нікому. В Україні ця мета великою мірою досягнута. У нас немає моральних авторитетів, суспільство не довіряє жодному інституту чи організації.

Тому мало хто дослухався на виборах до порад інтелектуалів?

– У критичний момент для країни вони себе не проявили. 2013 року ініціатива "Першого грудня", куди входили нині покійні Богдан Гаврилишин і Мирослав Попович, намагалася виписати якийсь кодекс поведінки українців. Але ця спроба була квола і вже не відповідала духові часу.

Для багатьох українців якщо не авторитетом, то символом боротьби став Олег Сенцов.

– Звільненим бранцям Кремля треба дати право бути собою, а не тими, ким ми хочемо їх бачити. Хтось писав, що Сенцов – це дух Майдану, записаний на флешку, яку ми загубили. Це правда. За п'ять років вони повернулися, щоб нагадати нам, заради чого все починалося.

Хто більше виграв від обміну – Зеленський чи Путін?

– Людське життя і права людини – головні цінності. На цьому ставимо крап­ку і визнаємо, що це наша перемога.

Ми віддали Росії Володимира Цемаха, причетного до збиття боїнга на Донбасі. Та чи це єдина плата за звільнення бранців?

– Як я знаю, слідча група підводить до того, що росіяни збили Boeing 777 із необережності. Путін нібито погоджується на це. Готовий виплатити компенсацію потерпілим і закрити справу. Якщо це так, то яка цінність Цемаха?

Для РФ росіяни не цінні. Це видно по тому, як їх зустрічали. Всі побігли до Кирила Вишинського (головний редактор "РИА Новости Украина". В Україні його звинувачують у держзраді та роботі на російські спецслужби. – Країна), а до військових, які ззаду шкандибали з паличками, ніхто не підійшов. Їхніх облич навіть не показали. Очевидно, в перемовинах Путін добивається зняття санкцій, можливо, визнання Криму за Росією чи виборів на Донбасі. Про його наміри можемо лише здогадуватися, бо офіс Зеленського не пояснює, що відбувається.

 

СБУ повідомляє, що російські спецслужби при перетині українцями кримського кордону намагаються тих вербувати.

– Вони постійно вербують. Питання в тому, наскільки протидіють цьому наші спецслужби. СБУ досі не реформована у класичну спецслужбу. Її треба позбавити невластивих функцій – розслідування економічних і корупційних злочинів.

Порошенко обіцяв підписати концепцію реформування Служби безпеки ще 2017-го. Він цього не зробив. Зеленський уже теж дає задню. СБУ забезпечує главі держави його вплив. За це вона вимагає преференції у вигляді двох годівниць.

Чому Арсен Аваков залишився міністром внутрішніх справ?

– Для мене це найбільше розчарування в політиці нової влади. Маємо факти, що підтверджують причетність поліції до нападів на активістів. Аваков є гарантом системи неофеодалізму. Він потрібний для багатьох інвесторів команди Зеленського.

Що вас підштовхнуло піти з журналістики у правозахисну сферу?

– 13 травня 2014 року розбили колону 95-ї бригади з мого рідного Житомира. Військові заживо згоріли в БТРах (Міноборони повідомляло про сімох загиблих. – Країна). Відчула, мені треба щось робити. Знайшла у Facebook людей, які збирали кошти для військових, – так ми заснували ініціативу "Повернись живим". Багато часу проводила на передовій. Мій телефон був "гарячою лінією" для військовослужбовців.

Наприкінці літа 2015-го мене накрило. Зрозуміла: як волонтер більше користі не принесу. У Києві пенсіонери перераховували військовим останні копійки, а хтось гнав мільйонні потоки контрабанди. Ми з колегою Марією Томак створили Медійну ініціативу за права людини.

У грудні того ж року їздили в окупований Крим. Збирали свідчення родичів політв'язнів. Півострів став територією страху – за п'ять днів це відчуття ні на секунду не залишало. На вулицях багато силовиків, їздять автозаки, люди не дивляться одне одному в очі, ввечері не виходять із дому. Ми зустрічалися для інтерв'ю з активістами в найнесподіваніших місцях, наприклад у будівельному супермаркеті. Конспірація стала частиною життя.

Були у Грозному на судах по Карпюку і Клиху (проти Миколи Карпюка і Станіслава Клиха в Росії було сфабриковано справу за злочини проти федеральних військ під час першої чеченської війни. Карпюка засудили до 22,5 року ув'язнення. Клиха – до 20 років. 7 вересня 2019-го обох звільнили в рамках обміну між Україною і РФ. – Країна). У центрі міста зустрічалися з кавказьким правозахисником Ігорем Каляпіним – особистим ворогом чеченського президента Рамзана Кадирова. На нас напали кадирівські тітушки: закидали Каляпіна яйцями, борошном, зеленкою полили. Добре, що з українського посольства нас забрали в машину консула.

Вам погрожували?

– І не раз. Так було 2016 року, коли розповідала суспільству, що не всі добровольці білі й пухнасті. Туди подалися й люди, які швидко зрозуміли, що це хороший бізнес. Викрадали людей за викуп, катували. Рота "Торнадо" – яскравий приклад.

Сильний булінг на мою адресу був, коли займалася справами у сфері нацбезпеки: мене посилали "варити борщ". Там сильне несприйняття жінок.

Як відновлюєтеся?

– У шаленому ритмі важко знайти навіть тиждень, щоб відключитися. Недавно їздили в село на березі Азовського моря в Запорізькій області. Бували дні, коли на пляжі не було жодної людини. Це задоволення.

Зараз ви читаєте новину «"Звільненим бранцям Кремля треба дати можливість бути собою. А не тими, ким хочемо їх бачити"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі