Викрадає й ув'язнює дівчину. Переконаний, вона його полюбить

10 улюблених книжок Оксани ЗЬОБРО

1. "Роня, дочка розбійника", Астрід Ліндґрен

Якби мене попросили назвати одну-єдину книжку життя, це була би "Роня" в перекладі Ольги Сенюк. Перечитала її стільки разів, що не злічити. Маю видання, старше за мене, – "Веселки" 1987 року.

Цей твір – про силу і вразливість, самодостатність і підтримку, любов і дружбу, про граничну самотність і нерозуміння найближчими. І про те, що в тебе є ти сама. Це важливо було для мене малої і тепер. Ніхто не має права казати, що моя стать зобов'язує чи обмежує.

Головна героїня Роня змалечку прагнула відстояти свої принципи і бути собою, дружити, з ким хоче. Їй довелося піти на багато жертв, щоб не зрадити себе.

 

2. Life and I (А story about Death), Єлизавета Гелланд Ларсен

П'ять років тому друг Гендрік Гелліґе показав книжку норвезького видавництва Svein Størksen – і я закохалася. Це була Life and I.

Чуттєва історія про плинність життя і його нерозривний зв'язок зі смертю. І розповідає цю історію Смерть. Їздить на рожевому велосипеді, носить квіти у волоссі. Любові та суму в її серці – порівну. Це чесна книжка про те, що втрат не уникнути й безсмертя неможливе. І хоч би як було боляче та несправедливо, життя без смерті не існує.

Книжка сильна й делікатна. Я не знаю кращої історії, щоби поговорити з дітьми про смерть.

3. "Залишок дня", Кадзуо Ішіґуро

Читала всі книжки Ішіґуро і не раз. У кожній він інший, щоразу дає нову перспективу, форму. Не дає оцінок, не засуджує, не моралізує, а разом із героями міркує, зважує, переглядає, озирається і дивиться вперед.

Дворецький Стівенс усе життя прослужив у багатому маєтку Дарлінґтон-Голл. Вирушає в невелику мандрівку. Щоправда, подорожує більше спогадами. Зміни, що перевернули світ, ієрархію статусів, пріоритетів і принципів, дісталися і стін маєтку, за якими він ховався. Настає час озирнутися і чесно поговорити з собою.

"Залишок дня" – історія одної людини і цілої епохи. Історія вини – яку спершу треба визнати, щоб звільнитися.

4. "Мій дідусь був черешнею", Анджела Нанетті

Раджу її від "Видавництва Старого Лева", де текст доповнюють чуттєві й магічні ілюстрації Анастасії Стефурак.

Малий Тоніно розповідає історію родини так, як її бачить. Зокрема, про стосунки з дідом Оттавіано. З ним учиться радіти дрібницям, переживати втрати, розуміти, що таке любов. У ній багато символів: черешня, яку Оттавіано посадив, коли народилася його донька, гуска, в яку перевтілилася його померла дружина, пір'їна – як мале вітання з небес. За кожним символом – світ дитини, яка сприймає його просто і глибоко. І діда, мудрість якого дозволяє йому здитиніти і знову побачити світ чесним і по-доброму простим.

5. "Війна, що змінила Рондо", Романа Романишин та Андрій Лесів

Книжки Романи й Андрія – це сплав естетики, знань, соціально важливих контекстів і підтекстів, філософії. "Війна, що змінила Рондо" – picture book, історія, розказана і текстом, і малюнками. У місто Рондо приходить війна. Троє друзів Данко, Зірка і Фабіян об'єднують зусилля, щоб протистояти їй.

Зі своєю малою племінницею змогла поговорити про війну завдяки цій книжці. Я розплакалась і повірила, що війна завершиться. Так, кожного вона змінить. Але не триватиме вічно. Ми переможемо.

6. "Непрості", Тарас Прохасько

Раніше мені важили сюжет, динаміка, історія. Любила читати швидко, взахльоб. І тут відкриваю "Непростих" – і поринаю в магію тексту. Красива мова огортає, наче гуцульський коц, у ній хочеться сповільнитися і розчинитися. Речення хочеться перечитувати. Атмосфера заворожує.

Тепер раз за разом намагаюся знайти книжку, яка зможе зробити зі мною щось подібне.

7. Little Red, Беатріс Мартін Відаль

У Little Red є три розділи: Going Red, The Game of Questions, Going out. От і всі підказки. Кожна сторінка – малюнок-історія із зав'язкою, кульмінацією, катарсисом.

Це одна з інтерпретацій казки Шарля Перро про Червону Шапочку. Щоправда, далека від класичного сюжету. Про дівчинку і її дорослішання, сприйняття світу і себе, страхи. Про зустріч із незнайомцем – вовком, який живе в тобі. Перемога над ним – це і є шлях до віднаходження себе.

8. "Під скляним ковпаком", Сильвія Плат

Раз на три-п'ять років перечитую цей роман. Він індикатор моїх змін. Вперше аж задихалася, настільки відчувала близькість із головною героїнею. Спів­переживала не їй, а собі. З часом дистанція між мною і книжкою збільшувалася. Востаннє, коли брала її до рук, читала таки про Естер, а не про себе.

9. "Колекціонер", Джон Фаулз

Підлітком побачила у знайомого видання. Сподобалася його обкладинка. Взяла почитати – і пропала. Перечитала всі твори Фаулза. От тільки щоденники, мабуть, читати було зайвим. Бо виявилося, що для мене і для нього "Колекціонер" – про різне. Років 10 не можу цього пережити.

Ця книжка про те, чому люди стали саме такими. Про бажання володіти, комплекс бога.

Головний герой закохується в дівчину. Хоче зробити її експонатом своєї колекції – викрадає та ув'язнює. Переконаний, вона його полюбить. Адже тепер, коли вони наодинці, побачить його справжнього. Фаулз описує події так, як переживає їх Фредерік і як бачить їх Міранда. Ця прірва між світоглядами допомагає зрозуміти, які різні можуть бути два погляди на одні події, які різні можуть бути люди та їхні мотиви.

10. "Я бачу, вас цікавить пітьма", Ілларіон Павлюк

Читаю все, що пише Ілларіон. Подобається, як працює з жанром. Нуар, фантастика, трилер, а за ними – психологія вчинків, страху, вини, відповідальності, вплив дитячих травм, дослідження темних закутків душі. Люблю багаторівневі історії, в яких безліч складників і смаків. "Пітьма" саме така.

Головний герой Андрій потрапляє в селище Буськів Сад. Там є Звір, серійний маніяк, зникла дівчинка Надійка, повно байдужих людей. Це історія про прокляте селище, де всі живуть життям, яке ненавидять. Та перш за все історія про віру та любов.

×