Відмовляюся робити опудала орлів і лелек

Опудало сервала – африканської степової рисі, та медальйон із черепом і рогами оленя Геннадій Гера зробив торік. Мертвого сервала привезла клієнтка. Забирати його передумала

Геннадій Гера 42 роки, таксидерміст. Народився у Києві. Батько – інженер, мати – домогосподарка. – Батько любив рибалити і часто брав мене з собою, – каже Геннадій. – Завдяки цьому полюбив природу. Закінчив столичне професійно-технічне училище за фахом ліпника-модельника й заочне відділення біологічного факультету Ніжинського педагогічного університету. Під час навчання влаштувався до Зоологічного музею у Києві. Шість років був старшим лаборантом і зберігачем фонду птахів. 2005-го брав участь у науковій експедиції в Антарктику як кок. Рік жив на станції ”Академік Вернадський”. Після повернення звільнився з роботи й зайнявся таксидермією. Чотири роки тому відкрив власну майстерню. Любить подорожувати Камчаткою й Сибіром. Улюблені письменники – Олександр Купрін, Стефан Цвейг, Микола Лєсков та Еріх Марія Ремарк. З роботи додому повертається раніше, щоб приготувати дружині вечерю. Дружина Таміла – бухгалтер. Дітей не мають

На шкуру ведмедя йде 10 пачок солі

Захоплювався тваринним світом змалку. Спочатку ходив із батьком рибалити, пізніше став юннатом у зоопарку. У Будинку юннатів працював Олександр Пеклов – майстер-таксидерміст. Робив опудала з тварин, які помирали в зоопарку. Я думав: "Він продовжує життя мертвій тварині". І вирішив, що теж цим займатимуся.

Треба знати тварин і птахів, їхні повадки. Часто навіть хороші мисливці бачать перед собою грака і називають його чорною вороною. У нас немає чорних ворон, є тільки сірі. Є кілька видів синичок, горобців.

Слово "опудало" не подобається. Те, що я роблю, можна скоріше назвати "скульптурою".

Недавно для одного ресторану попросили зробити дві змії, дві ящірки, кілька скорпіонів, маленького крокодила і два десятки комашок. Тиждень не спав. За 10 днів усе було готово.

Використовую хірургічні інструменти: пінцети, скальпелі, ножиці. Скульптуру до підставки прибиваю звичайними цвяхами. З убитих тварин знімаю шкуру. Нутрощі утилізую, шкуру віддаю тим, хто займається вичинкою. Для таксидермічної скульптури її достатньо знежирити. Оброблену шкуру одягаю на манекен і чекаю, поки висохне. Сохне від тижня до півтора місяця – залежно від розміру.

Раніше шкуру тварин набивали соломою. Але вона – недовговічний матеріал. Манекен роблю з поліуретану – промислової піни. Він легко ріжеться, підклеюється. До того ж легкий. Готовий вовк без підставки важить 4 кілограми.

Шкуру зшиваю звичайними нитками. Для товстої шкури кабана, ведмедя чи вовка краще підходять арманові. Шви накладаю густо. Коли шкура зсихається, починає натягуватися на манекені. Шов може розійтися.

Прості очі роблю з органічного скла, розфарбовую. Складні, як у хижих тварин, замовляю за кордоном. У собак очі темні, у котячих і вовків – жовтуваті, у пугача – яскраво-червоні.

Вставляти в щелепи природні зуби тварини немає смислу, бо вони тріскаються. Зуба треба розсвердлити, видалити нерв і залити порожнину епоксидною смолою.

У тварин недоліки можна сховати під шкірою, у птахів – під пір'ям. У риб – усе на виду. Як правило, роблю надріз через весь тулуб і знімаю шкіру з лускою. Робити це треба акуратно, щоб жодна луска не випала. Знежирюю шкіру в розчині "Фейрі" чи іншої побутової хімії. Якщо лишається жир, фарба погано лягатиме, а в трофеї згодом може завестися міль. М'ясо пропоную забрати замовникам. Часто від нього відмовляються. Тоді готую сам. Триметровий сом важив 106 кілограмів. Частину віддав замовникам, решту розділив між друзями.

У птахів розріз роблю під крилом. Шкіру знімаю разом із пір'ям і перу у "Фейрі". Якщо пташка свіжа, пір'я не випадає. В опудалах лишається тільки череп, дзьоб, кістки у лапах і крилах. Кістки кріплю до металевого каркаса дротом.

Коли замовлень багато, свіжу шкуру засолюю. Беру звичайну сіль і густо сиплю. Вона вбиває бактерії. На шкуру ведмедя йде не менше 10 пачок солі.

Часто замовляють медальйони – саму голову тварини. Щоб зробити, треба череп відділити від м'яса. Для цього його варю.

Роги не можна нічим покривати. Вони красиві і так, лак тільки псує вигляд.

Зі шкури копитних нічого не роблять. Хутро у них трубчасте, ламається і осипається. Гарне воно тільки у хижаків.

На роботи даю гарантію 30 років. Сучасні засоби не шкодять людині і захищають опудало від жуків і молі.

Мої послуги відносяться до сфери розкошів. Опудало вовка коштує півтори тисячі доларів. Плюс ціна матеріалів – близько $500.

Із клієнтом домовляємося про суму. Коли замовлення готове, буває, просять знижку. Роблю, але потім з цією людиною не працюю.

Улітку більше замовляють риб, восени – птахів, узимку – оленів, кабанів, вовків. Навесні – мертвий сезон. До травня полювання заборонене.

Відмовляюся робити опудала орлів і лелек. Вони створюють пару на все життя. Якщо одного вбити, то інший до смерті залишиться сам.

Найкрутішим вважається полювання на баранів Марко Поло – на Памірі й Тянь-Шані. Коштує 20 тисяч доларів. У черзі треба стояти кілька місяців. Полювати на баранів важко, бо живуть високо в горах. Мисливець має піднятися на 4 тисячі метрів і кілька днів там пожити, щоб адаптуватися.

Якось жінка привезла мертвого сервала – африканську степову рись. Водила його на повідці. Він загнав у лапу колючку, почалося зараження крові. Ветеринари вилікувати не змогли – ліва лапа до коліна почала гнисти ще у живого. Жіночка попросила зробити опудало. Ввечері подзвонила: "Я передумала. Віддайте мені його, хочу поховати". Відповів: "Давайте я шкурку здеру. Поки в себе залишу – може, передумаєте. А тушку вам віддам – поховаєте". Жінка так і не приїхала. Нутрощі сам закопав, а зі шкури зробив опудало.

Років 5 тому привезли шкуру ведмедя з Камчатки. Попросили зробити його в повний зріст. Ведмідь вийшов 3,5 метра заввишки.