Антарктида – рекордсмен: це найхолодніший, найвищий, найсухіший і найвітряніший континент. Середня температура – 57 градуса нижче нуля. На російській станції "Восток" зафіксували найнижчу температуру на Землі – 89,2 градуса морозу. У деяких місцях швидкість вітру сягає 320 кілометрів на годину. Такий легко підіймає порожні металеві бочки з-під пального.
На континенті розташовані понад 80 зимуючих станцій. Деякі нагадують міста. На українській станції "Академік Вернадський" зимують 13 осіб, а на деяких – понад 300.
Найважче в річних експедиціях – бракує постійного зв'язку з домом. Досі є проблеми з інтернетом. Електронні листи можна відправляти двічі на тиждень: один – робочий, другий – приватний. Хочеш більше – за свої гроші. Коли їхав в експедицію вперше, дочці було 2 роки, синові – 3,5. За рік витратив на зв'язок 1,5 тисячі доларів.
Люди на станції зимують у замкнутому просторі 13 місяців. За цей час удома все змінюється. Буває, в когось помирають родичі, від когось іде дівчина. У важкі хвилини підтримуємо один одного. Замість психологів – бувалі полярники. Коли сумно, допомагають жарти, особливо над собою.
Зимують на станції лише чоловіки. В одній із перших експедицій були чотири жінки. Та згодом екіпаж зменшили – і, відповідно, виросло фізичне навантаження. Жінок брати перестали.
Крім наукової роботи, життя на станції – це постійні чергування. Усі рівні. Навіть доктори наук миють туалети. Не робить цього лише кухар. Ці правила придумали британці. Ми їх перейняли.
Станція розташована на острові Галіндез архіпелагу Аргентинських островів за 11 кілометрів від материка. Вона – майже на рівні моря. Захищена від океану іншими островами. Іноді працювали на материку. Там є хатинка, де можна сховатися на певний час. Берег Антарктиди – або льодовики, що постійно сповзають і осипаються, або скелясті гори, по яких не вибратися. Тому місць висадки на континент небагато. Вони вказані на спеціальних мапах.
Над Антарктидою є аномально тонкий шар озону, що пропускає багато ультрафіолетових променів. Нормальний рівень озону – 300 одиниць Добсона. Наші заміри над станцією 2006 року показували 113 одиниць. За таких умов умить отримуєш опіки очей, а шкіра згорає. Щоб цього не сталося, відкриті ділянки тіла змащуємо товстим шаром захисного крему, а очі – захищаємо спеціальними окулярами. Бувало, знімав їх, коли фотографував. Отримував "сніжну сліпоту". Доводилося крапати очі й на тиждень забувати про комп'ютер.
Досліджував тюленів і пінгвінів. Останні інколи сприймали за свого. Щосили бігли до мене. Коли розуміли, що я – не їхній родич, утікали.
Улітку більшість часу працюємо на човнах у морі між островами. Крижини можуть затиснути човен і віднести у відкритий океан. У морі водяться хижі косатки й морські леопарди. Останні можуть напасти. Відомо про два випадки загибелі науковців від цих ссавців.
Якось наш човен оточила зграя косаток. Пірнали під нього, штовхали, намагалися розгойдати. Так вони полюють на тюленів: перекидають крижину з ссавцем або розганяють хвилю, щоб змити його. Нерви трішки полоскотало, але перевернути човен їм не вдалося.
Полярники щороку влаштовують свято середини зими. Цього дня кожен має пірнути у крижану воду. Вилазити звідти потрібно швидко. Морська вода замерзає при мінус 2. Варто провести у ній 5 хвилин – і серце зупиняється.
У нашій команді були професійні дайвери, які досліджували морських тварин довкола станції. Якось до одного з них зненацька впритул підплив морський леопард. Коли науковець обернувся і побачив 300-кілограмову тварюку, вистрибнув з води, мов корок із шампанського.
Найближча до нашої американська станція розташована за 54 кілометри. Від своєї мали право відходити на 30. На станції завжди залишається як мінімум половина людей, щоб у разі потреби могли розділитися. Одні вирушають на допомогу, другі – координують дії рятувальників.
Найбільша небезпека для станції – вогонь. Її будували британці 1953-го. Обшили деревом. Займання рідко, але бувають – або вітер розіб'є ліхтар, або замкне щось. Іскра потрапляє на обшивку, а вітер швидко розносить вогонь. Тому ще на стадії відбору полярників учать гасити пожежі.
Одного разу повів групу на материк для сходження на гору Мілл. Невисока – 700 метрів. По льодовій стіні піднімалися з кішками, льодорубами, у зв'язці. Йшов першим – прокладав дорогу. Коли були майже на вершині, над нами почав кружляти сніговий буревісник – білий птах завбільшки з голуба із чорним дзьобом. Певно, мав на горі гніздо. Того разу з нами був кухар із Житомира. Раніше він у гори не ходив, піднімався вперше. Розказував: "Ішов останнім. Сонцезахисні окуляри зняв, бо запітніли. Глянув угору, а там немов святий дух літає. Подумав: галюцинації".
білою пустелею материка добу можна йти, а здається, що залишаєшся на місці. Жодних орієнтирів: ні кущів, ні дерев. Лише GPS показує твій рух.
В Антарктиді зрозумів, яка наша планета велика й одночасно мала. Коли влітку заходили кораблі, зустрів там боцмана зі Львова, новозеландських біологів із рідної кафедри. Сім мільярдів людей, а на краю Землі можна побачити земляків.
Антарктида допомагає переосмислити життя. Живеш в ізоляції, наче монах. Відвикаєш від грошей: зарплата – дружині на картку. Відриваєшся від інформаційного шуму, політики, новин. Морально відпочиваєш від усього цього.
Кити пірнають майже біля станції. Сині припливають рідко, ходять переважно горбачі. Підпливали до них ледь не впритул. Іноді вони загравали з нами – вистрибували з води. Коли здіймається така махіна вагою в 30 тонн, волосся стає дибки від захвату.
Айсберги, що руйнуються, небезпечні. Крижини можуть бути 30–50 метрів – вищі за 10-поверховий будинок. Відколотий кількатонний шматок здатен підняти хвилю, що перекине човен.
Прозорість води сягає 37 метрів.
Льоди Антарктики стрімко тануть. Раніше полярники зі станції на материк по льоду на лижах ходили. Зараз це майже неможливо. Взимку у протоку між нами й материком заходять горбачі. Це означає, що вода повністю не замерзає – кит виринає за повітрям. Морські котики раніше пливли на зиму до Південної Америки. Цього року біологи написали, що зимувати залишилися 180 тварин. Птахи заносять на антарктичні острови органіку. Формується первинний ґрунт, з'являються рослини-піонери. Там, де раніше не було нічого, крім льоду і скель, виникає антарктична тундра.
Науковці нашої станції на основі одного з видів лишайників винайшли ліки, що в перспективі можуть допомагати при онкології.
Досліджували приріст ваги тюленів Веддела після народження. Набирають 5–7 кілограмів за добу. Причина – молоко самок має жирність понад 45 відсотків. Це спосіб виживання тварин в екстремальних умовах. За літній місяць повинні збільшити вагу з 25 до 100 кілограмів. Колега, який має господарку вдома на Полтавщині, жартував: "Було б непогано, якби в нас так вагу набирали свині".
Світовий океан нагадує посудину з водою: коливається в одному місці, а хвиля розноситься за десятки тисяч кілометрів. 2004 року були землетрус в Індійському океані й страшне цунамі біля берегів Індонезії. А на станції "Вернадський" зафіксували підвищення рівня води на метр.
2 
35413
Коментарі