У правому вусі хлопчиків була сережка

 

"Палео" означає викопне, "зоолог" – спеціаліст, який вивчає тварин. Сфера мого професійного інтересу – знахідки скіфської доби. На розкопки запрошують як знавця кісток. Є в цій професії подібність із шаманами. Вони визначають за кістками майбутнє, а я – минуле.

Не я обирав професію, а вона мене. Маю освіту історика й біолога. Кістяками цікавився з дитинства. На початку 2000-х знайомий приніс в університет мішок кісток із розкопок давнього городища і попросив ідентифікувати тварин. Завдання виконав, порівнявши їх із кістяками в музейній колекції.

Перший людський кістяк розкопав на курганному полі Скоробор у Більську на Полтавщині. Страшно не було. Не сприймаю робочий матеріал як залишки тіл. За тисячі років там лишився чистий кальцій.

Спеціалістом відчуваєш себе років через п'ять – коли береш кістку і точно знаєш про неї все.

На дрібних фрагментах можна помилитися. Коза-вівця, наприклад. Сплутати велике копитне з дрібним – неможливо.

Інструменти для розкопок купую в будівельних магазинах – маленька кельма, шпатель, пензлі, рулетка, ніж для зачистки. Вдягаю щось зручне. Рукавичок не використовую.

Дехто боїться, що кістки можуть бути заразні. Але їм понад тисячу років, чума стільки не живе. Професійних хвороб не маю. Це в копачів проблеми – стираються суглоби, негаразди з хребтом, зап'ястками. У мене немає навіть мозолів.

В археології треба вміти "читати" землю. Хотілося би краще знати стратиграфію (наука, що вивчає шари ґрунту, які відображають природні етапи розвитку Землі та її біосфери. – Країна).

Знайомі найчастіше питають: чи знаходили золото. Історичні відкриття їх мало цікавлять.

Правоохоронці зверталися, щоб відновити риси обличчя ЗА кісткаМИ. Я не взявся. Це займає багато часу. Зі свіжими кістками не працюю, неприємно.

Досліджую кістки раннього залізного віку, це скіфська доба. Я єдиний, хто працює в цьому напрямку в північно-східному регіоні. Вивчаю типи поховань. Положення тіла, пропорції, супутні предмети.

Більське городище – унікальне. Це був мегаполіс. Такий собі "Нью-Йорк раннього залізного періоду". Також у регіоні працюю із залишками поселень Новоселівка, Циркуни, Ширяєве на Сумщині, Коломацького городища на Харківщині.

Знахідка ґрунтових могильників у Більському городищі – сенсація двох останніх років. Це степовий тип поховання, до цього тут розкопували лише кургани. Видно, що це нестатусні захоронення. Здебільшого жінки й діти. Мешканці городища, які жили в поганих умовах і важко працювали. Багато людей доживали до 60 років. Городище було багате, харчування давало змогу жити довго. Лише треба було протистояти хворобам.

У могильники простим людям клали їжу. Наприклад, ногу кози. Також – ніж. Цього року знайшли прикраси – блакитні намистини і бронзові сережки. У правому вусі хлопчиків завжди була сережка. Також люди носили прикраси з ікл та пазурів ведмедя, вовка.

Скіфи хворіли на артрит, карієс. Явно були вірусні недуги – у похованнях багато дітей без слідів травм і насильницької смерті.

Кістяки жінок і чоловіків розрізняю з одного погляду. Чоловіча щелепа має прямий кут, жіноча – розгорнутий. Надбрів'я в чоловіків крутіші, скелет грубіший, вирізняється череп, трубчасті кістки й суглоби.

Зібрав колекцію кістяків тварин лісостепу раннього залізного віку. Все незвичне з розкопок забираю в лабораторію музею. Порівнюю з матеріалами з фондів.

Кістки мию чистою водою. Якщо застосувати сучасну хімію, подальші дослідження будуть неможливі. В Європі вважають, що викопні кістки не можна мочити. Очищають у сухий спосіб пензликами. Та це займає багато часу.

Людські кістки піддаємо аналізу. Зуби направляємо на дослідження ДНК. Визначається стать, етнічна належність. В Україні такої апаратури немає. Відправляв років п'ять тому серію на дослідження в Естонію та Німеччину. По два зуби і 5 грамів кістки на попіл. Дослідження однієї ДНК може тривати місяць, коштує до тисячі доларів.

 

Кістки красномовні. Можуть розповісти про культуру, релігію, пріоритети господарювання. Якщо знайшли багато коней, значить – люди вели степовий вид господарювання. Відсутність свиней свідчить про кочове життя. Зразки мисливського промислу розповідають про близькість великих лісів.

Знаходив залишки жертвоприношень – поросят, ягнят, козенят, овець та корів.

У скіфів було щонайменше по три породи корів і коней. Знаходив рештки комолої породи (замість рогів округлі нарости. – Країна) і невеликих за розмірами корів. Були коні на зразок монгольських – невисокі, витривалі. Інші – довгоногі швидкі скакуни. Важковози – з міцними широкими кістяками.

Знайшов залишки віслюків, невластивих скіфам, та мулів. Думаю, сюди йшли грецькі каравани.

З диких тварин досліджував тура, зубра, лося, зайця. У деяких поселеннях полювали на бобрів. Геродот писав, що скіфи носили боброві шуби. Я знайшов цьому підтвердження. Водночас є мало залишків дрібних лісових хижаків. Думаю, мисливці знімали шкури одразу, а тушки кидали.

Скіфи їли собак. Знаходив розщеплені кістки. Були дві породи – гончі і лайкоподібні. Це не сучасні лайки чи хаскі, але черепи подібні до них. Характерні ушкодження хребта свідчать, що їх використовували для перевезення вантажів. Декілька черепів схожі на декоративних собак. Греки могли завезти сюди песика на зразок болонки.

Котів і курей скіфи не мали. Бачив сліди тільки диких кішок.

У Більському городищі знайшли свідчення про перші в лісостепу випадки канібалізму. До цього залишки людських кісток у господарських ямах з кухонними відходами знаходили лише у степових регіонах. У Більську були такі ж знахідки. Наприклад, варена стегнова кістка без суглобів зі слідами від ножа. Явно чоловіків міцної атлетичної статури. Думаю, це ритуальний канібалізм. Вважалося, так можна здобути силу свого ворога.

Найстаріший людський кістяк належав жінці. Мала приблизно 75 років. Знайшов череп на зольнику.

Знайшов череп жінки, яку забили камінням. У вигрібній ямі були рештки дорослого чоловіка з переломленим хребтом і ушкодженнями на черепі. Тіло засипали гноєм.

Маю талісман, якому понад 2500 років. Це вовче ікло з жертовного місця. Знахідка з першої експедиції в урочищі Царина Могила в Більському городищі. Не було черепа й інших кісток, лише ікло.

В археологів специфічний гумор. Коли знаходять кістяк, жартують: "Копайте швидше, може, він ще живий". Або "Прикладіть до нього подорожник, може, відкачаєте". Практикантам жартома радять, як розрізнити давню кістку від сучасної: якщо лизнути і прилипне язик, то давня. Якщо гладенька – сучасна. Дехто сприймає це серйозно.

×