Віденська кунсткамера – місце, де зберігають дивовижі із зібрання Габсбурґів. Цей імператорський рід мав те, чого не має ніхто, – агатову чашу Грааля, золоту сільничку, виготовлену Бенвенуто Челліні, ріг єдинорога. Він потрапив сюди завдяки Бернарду Претвичу, шляхтичу з села Шарівка на Поділлі.

Насправді той звався Бернхардом фон Пріттвітцем (1500–1563). Тогочасні документи іменують його "Подільський мур" і "Татарський страх". Козаки оспівували його в піснях. Татарські матері лякали ним дітей, так само, як українські – Бабаєм. Навіть через століття після смерті Бернарда польський король Ян ІІ Казимир тримав його портрет у своєму кабінеті – як взірець мужності. Смерть шляхтича була загадкова – знепритомнів і два останні роки був у летаргічному сні.

 

1530-го Претвич презентував королю Сигізмунду I Старому свій мисливський трофей – тонкий ріг завдовжки 2,5 метра. Мовляв, той належав останньому на Землі єдинорогу. Вполював звіра сам у диких полях над Дністром.

Через 10 років Сигізмунд передарував дивовижу своєму імператору Фердинанду І Габсбурґу. Той наказав оздобити її. Сницар – майстер художнього різьблення та карбування – Сильвестр Лехнер додав ефес, на котрому від імені звіра написав вірш із вихвалянням свого рогу.

Вважали, що артефакт має магічну силу і є символом Христа. 1564-го сини Фердинанда І – Карл IІ, Максиміліан II і Фердинанд Тірольський – вирішили, що ріг єдинорога і чашу Грааля ніколи не слід розділяти і продавати. Вони повинні зберігатися в їхніх нащадків "на всі часи".

Ріг дотепер у Відні. Тільки от пізніші дослідження з'ясували, що це бивень нарвала, 5-метрового арктичного ссавця, що важив майже тонну.

×