Стаціонарний магнітофон "Дайна" тільки-но з'явившись 1971-го, одразу став, як сказали би тепер, "лідером продаж". Цей пристрій для звукозапису в домашніх умовах вартістю близько 120 крб зникав із магазинів миттєво. Для жителя обласного центру був лише один шанс - вирушити до великого села, де є промтоварний магазин, і там ухопити єдиний магнітофон, що прийшов за рознарядкою.
Привабливість "Дайни" полягала не лише в ціні. Магнітофон "Дніпро", що випускали тоді в Києві, був не набагато дорожчий. Але стаціонарний, як радіола. Тож із ним не підеш до сусіда переписати щось на плівку "Тіп-6" заводу "Свема" завдовжки 375 м і вартістю 2 крб 50 коп. За такі гроші можна було записати понад годину звуку досить пристойної якості на швидкості 9,5 см/сек. - швидкість студійних магнітофонів була вчетверо вищою.
Із появою "Дайни" магнітофонні записи почали розповсюджуватися блискавично. Тепер найширші народні маси в містах, а подекуди й у селах могли скільки завгодно слухати вдома записи пісень Висоцького, переписувати практично заборонену у СРСР поп-музику. "Бітли" тоді вже "відходили". З одноватних динаміків "Дайни" лунали модні Led Zeppelin, Deep Purple, Uriah Heep - під них розважалася тодішня, кажучи по-теперішньому, "просунута" молодь.
Дешевий і загальнодоступний побутовий магнітофон остаточно зруйнував монополію тодішньої влади на інформацію. Якщо "Голос Америки" по радіо ще можна було "глушити", то заборонити чи якось проконтролювати те, що переписували на магнітофони, було неможливо.
Уже за два роки після "Дайни" у Києві почали випускати подібний за розмірами "Маяк". Він мав чотири доріжки і працював на тоншій, але дорожчій плівці "Тіп-10". Тоді ж з'явився стерео-магнітофон "Юпітер" з акустичними колонками. Ці магнітофони коштували відповідно 200 та 500 крб. Перші касетні, що з'явилися в середині 1970-х, були аж занадто неякісними й дорогими. Тож проста і дешева "Дайна" довго не мала альтернативи.
7 
35413
Коментарі