– Чи намочив лось ноги? – таке запитання можна було почути від жителів містечка Сосниця на Чернігівщині кілька десятиліть тому.
Через населений пункт протікає річка Убідь, права притока Десни. Донедавна приблизно раз на 15 років тут траплялися повені. У ХХ ст. три з них гідрологи характеризують як великі, ще три – як катастрофічні.
На початку 1970-го зима була сніжна. Мій батько пригадує: снігу насипало стільки, що прочищені стежки нагадували тунелі. Діти могли ховатися там із головою.
Коли потепліло, Убідь затопила луки. У воді плавали вирвані дерева й туші мертвих тварин. Продукти і крам до підтоплених сіл підвозили на моторних човнах. Щоб автотранспорт міг їздити, на дорогах ставили віхи. В хатах і погребах плавали соми. Повінь тривала 89 днів. Пік настав у середині квітня – тоді вода вкрила 10% території області. Потім господарі мусили висушувати стіни помешкань паяльними лампами. Про стихійне лихо ще довго нагадували темні сліди на опорах мостів і стовбурах дерев.
У Сосниці, біля старого мосту через річку, є незаселений острів. У 1960 роках з ініціативи тодішнього керівника району тут поставили гіпсову скульптуру оленя. В народі його називали лосем. Для сосничан пам'ятник став мірилом масштабів стихійного лиха. Якщо вода вкриває постамент і сягає копит – бути біді. Як це сталося 1970-го.
То була остання катастрофічна повінь на Десні. Після розбудови системи водосховищ і зміни клімату ймовірність розливів знизилася. Ноги лося залишаються сухими.
7 
35413
Коментарі