Рустам ХАБІЛОВ, 24 роки, 84 кг:

- Займатися боротьбою почав у 18 років. Поїхав до Махачкали, вступив до Залізничного університету. Вперше жив далеко від батьків, усе сприймав вороже. У перший же місяць навчання побився з однокурсником. Повернувся, а він на задній парті сидить і дивиться на мене. Мені це не сподобалося. Підійшов до нього, кажу, давай вийдемо, розберемося. Пішли за гаражі, почали битися. У нас це нормальним вважають, коли чоловіки йдуть з'ясовувати стосунки. Тоді навіть, як хтось їх бачить, не рознімають. Бо це їхні особисті справи. В Махачкалі рідко яка ніч обходиться без того, щоб зранку труп якогось хлопця не знайшли. Той хлопець мене ножем по плечу полоснув і ніс розбив. Я був слабший. Це мене розізлило. Тому після бійки вирішив піти на секцію єдиноборств. Через півроку занять виступав на турнірі боїв без правил "Дружба" і посів перше місце. Потім мене помітили українці й запросили до себе в команду. Платять по тисячі доларів за виграний бій. Виходить десь по тисячі на два місяці. Це мало, у мене стільки лише на продукти йде. Допомагають спонсори, яких команда потім на рингах рекламує.

У всіх бійців одна мрія - показати себе і перейти на новий рівень. Я хочу, аби мене помітили і запросили в Америку. В них до боїв ставляться серйозніше, там крутяться більші гроші. Друзі казали, з американськими бійцями важко боротися, бо вони постійно вигадують нові прийоми. У них інші методі тренування, інша школа.

Руслан ХАСАНОВ, 26 років, 84 кг:

- Я родом із села Валерик у Чечні. Хотів вирватися із села, стати успішним. Поїхав навчатися до столиці, Грозного. Боротьбою займався з дитинства. У нас так заведено - чоловік має вміти битися, постояти за себе і за свою жінку.

Мені в спорті важко. Бо хочу бути кращим. Тому не ходжу, як інші хлопці, по дискотеках, не розважаюся. Бережу сили. Найбільше сил жінки забирають. Тому за два тижні до важливих боїв утримуюся від спілкування з ними. Навіть не дивлюся на них. Про інтим і не кажу. Не можна перед боєм це робити, бо зовсім слабкий стаєш. Торік не втримався перед турніром у Петербурзі, розслабився. І наступного ж дня програв хлопцю, який значно слабший за мене. Всі шоковані були, як він мене "зробив". Це загальмувало мою кар'єру. Міг би вже на вищих рівнях виступати, а так знову по тих же турнірах проходити доводиться. Тепер таких дурниць не роблю. Хоча мені важко стримуватися, бо я гарячий чеченський чоловік, у нас хлопці з 16 років мають дружин. Коли довго стримуюся, жінки мені аж сняться. Але за кілька днів до бою я навчився закриватися у собі, не пускаю в голову ніяких думок. І сни пропадають. Відчуваю тільки, як сила прибуває.

Мрію завоювати пояс Челенджера. Сподіваюся - цього року. Для цього треба виграти три бої.

Бесик ҐОБЕДЖИШВІЛЛІ, 20 років, 76 кілограмів:

Зважується перед комісією, має зайвих 200 грамів. Знімає шорти і зважується ще раз. Його допускають до боїв.

- Я лише рік займаюся, але маю кілька виграних поєдинків. Коли почав тренуватися, помітив, що більше їм і товстішаю. Зараз вага для мене завелика, тому зганяю зайву. Одягнув светр, ще один у друга взяв, зверху свою зимову куртку, і бігаю по залу. Якщо добре пітніти, то за 1,5 години можна скинути до 3 кілограмів. Дуже пити хочеться, але мені тепер не можна води, бо знову поважчаю. Перед боями п'ю не більше однієї чашки чаю.

На ринзі завжди чесний, не використовую заборонених прийомів. А мене одного разу хотіли таким ударити. Якби не "мушля", яка на труси чіпляється, не вийшло б з мене тата. Навіть через неї відчув, як сильно ногою вдарили. Того хлопця усунули з поєдинку, хоча я й сказав, що в нього випадково вийшло. У фільмах про бої часто показують, що в очі пісок сиплять, чи якимись запахами сльози викликають. Насправді такого бути не може. На ринг виходиш лише у шортах - пронести щось собою, а потім ним скористатися, аби ніхто не помітив, неможливо.

Роман БАГІН, 25 років, 93 кг:

- Влітку 2009-го у сімферопольському клубі "Архат" не вистачало одного бійця для турніру. А я з дитинства займався дзюдо. Мене взяли і відтоді я регулярно б'юся. Неприємно, що дівчата думають, ніби з бійцями нема про що говорити, що вони пишуть з помилками і не знають географії. Майже всі хлопці з вищою освітою. В школі я був кращим учнем у класі, технікум закінчив із червоним дипломом. Зараз учуся на архітектора в Національній академії курортного будівництва у Сімферополі. Вирішив, що мені потрібна якась професія, крім того, що знаю бойові прийоми. Навчатися і тренуватися важко, але викладачі ставляться з розумінням, зрештою, це престиж академії також. Я вирішив, що раптом станеться травма і я не зможу продовжувати кар'єру спортсмена, піду працювати архітектором. Бої - травматичний вид спорту, хоча й не настільки, як футбол чи бокс. Через перевантаження болять коліна, розтягуються зв'язки. Але ми всі застраховані. Крім того, клуб бере на себе всі витрати на лікування. Моя дівчина сподівається, що коли ми одружимося, я буду архітектором. Постійно боїться, що мені поламають ніс чи розіб'ють лице.

За 17 років загинули четверо бійців

Минулого тижня в Києві зіграли вирішальний турнір відкритого клубного чемпіонату України зі змішаних єдиноборств. Змагання з цього виду спорту почали проводити із середини 1990-х. Термін запровадив американець Рік Блюм. Його компанія Battlecade влаштовувала повноконтактні поєдинки із застосуванням різних технік, шкіл і напрямків бійки та боротьби. Їх часто неправильно називають "боями без правил".

У Великій Британії, Австралії та Німеччині змішанні єдиноборства вважають спортом, що тільки розвивається. У Франції вони заборонені.

Ризик отримати травму в поєдинку менший, ніж у боксі. За останні 17 років після двобоїв за правилами змішаних єдиноборств померли четверо бійців. Стільки само боксерів гинуть щороку.

Ударна техніка у змішаних єдиноборствах дозволяє бити руками, ліктями, колінами й ногами. Борцівська - передбачає кидки, захоплення й больові прийоми. Кусатися, штрикати пальцями в очі, розривати вуха, губи й ніздрі, викручувати суглоби, бити в пах, горло, по потилиці та хребту заборонено. Зустріч закінчується відмовою суперника продовжувати боротьбу, непритомним станом або технічним нокаутом. Судять двобій троє рефері.

Чоловіки б'ються в шортах. Жінки ще й у бюстгальтерах.

×