30-річний Генріх Кайль сфотографувався з дружиною 25-річною Поліною Гончаренко та єдиною донькою 1,5 річною Світланою в Мінську 5 травня 1939 року.
Генріх народився на Поволжі. Історично там жило багато німців. Для них навіть створили автономну республіку у складі Російської РФСР.
У документах був записаний як Андрій. Закінчив Ленінградське вище училище зв'язку. Працював у штабі армії. Військову частину переводили з одного міста в інше. Коли базувалися в Новограді-Волинському, познайомився з учителькою Поліною, родом із села Ярове на Черкащині.
У червні 1941 року нацисти напали на Радянський Союз. Наприкінці літа Йосип Сталін наказав ліквідувати автономну республіку німців Поволжя. Кажуть, не зробив цього раніше, щоб устигли зібрати врожай. Більшість жителів репресували.
Генріха відправили в Челябінську область на рудники. Там одружився з медсестрою, мав ще трьох дітей. Поліна провела війну в Алтайському краї. Потім перебралася до батьків. Також удруге вийшла заміж, за фронтовика.
– У нас зберігся документ про заслання діда, де так і написано: "Репресований, причина: німець", – розповідає 51-річна Наталія Джуган, онучка Генріха та Поліни, донька Світлани. – У мами були непрості стосунки з вітчимом. Він завжди називав її німкенею. Але нас, її дітей, любив.
Кайля реабілітували в 1990-х.
– Коли мені було 14 років, він приїхав у гості, – згадує Наталія Володимирівна. – Я тоді жила в Черкасах. Вони з бабусею сиділи за столом одне навпроти одного. За весь вечір не промовили жодного слова, тільки плакали. Бабуся лягла спати зі мною, а він у залі. Вранці вона зібралася на електричку в Ярове. Зайшла до нього, обняла й поцілувала. А він зізнався: "Полю, я ніколи нікого так не кохав, як тебе". Ми дивилися на них і плакали.
Генріх Кайль помер 2005-го, Поліна – на три роки пізніше. Їхня донька Світлана чотири роки тому перебралася до німецького Гальстенбека за програмою "Пізнє переселення німців". Перебуває на повному соціальному забезпеченні.
4 
35413
Коментарі