Про що говорять на набережній Дніпра в Києві

– Хотите отдохнуть и найти свою судьбу? Поднимайтесь на тепло­ход, – біля Річкового вокзалу у столиці білявка закликає перехожих відвідати дискотеку на теп­лоході. Квиток коштує 200 грн. О 19:45 понад 30 пасажирів розсідаються на нижній палубі. Залишається 15 хв. до відправлення.

– Потанцуем? – хлопець у чорній футболці з написом Pohuy підходить до дівчини в червоному лляному сарафані.

– У меня есть парень, – дів­чина відкидає його руку зі своєї талії.

– 10 минут на тебя смотрел и никого не увидел, – ляс­кає долонею по сідниці.

– Отвали, – дівчина обливає його пепсі-колою та йде на верхню палубу.

 

– Ты хотя бы знаешь, сколько эта футболка стоит? Я ее за 500 гривен купил. Такая только у меня и у Жеки Кошевого.

– Балуха і Клиха вирвали з лап Москви. Я ж тобі казав, що Зеленський доб'ється, – чоловік у рваних джинсах п'є пиво на нижній палубі.

– Сенцов зареєструвався у Facebook, але додає в друзі тільки своїх. Він сам не радий, що його на Цемаха обміняли, – бородань у берцях читає новини зі смартфона. – Щоб його зловити, знаєш скільки розвідників ризикувало життям. Один загинув, другий лишився без ноги. Сьогодні Путін відпустив 35. А завтра може взяти в полон ще тисячу. А Європа тепер на нас косо дивиться.

– Тільки Нідерланди образилися. Іншим давно нема діла до Цемаха. Путіну готові простити й Україну, і Скрипалів, і збитий боїнг над Торезом, – його одноліток із сивиною на скронях намагається перекричати пісню Дзідзя "Цьомаю". – Макрон у гості запрошує, а Трамп у Велику сімку готовий вернути. Це означає: миру нам не бачити ще кілька років.

За сусіднім столиком двоє чоловіків голосно сперечаються. За борт летить пляшка горілки. Пасажира напідпитку і його товариша висаджують. Теплохід вирушає у 3-годинну подорож.

– Я тобі кажу, ця влада воювати не буде, – вусань ледь переставляє ноги. – Вони на День Незалежності викинули цілий куплет із гімну. Бояться, як Росія чи Польща відреагують на слова: "Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону". Хватить під кожного прогинатися.

– Що він доброго зробив за 100 днів при владі? – його товариш крутить на пальці ключі від авто. – По тисячі гривень солдатам роздав? За ці гроші навіть черевиків не купиш.

– Ти дякуй, що він "Приват" Коломойському ще не віддав. Я на Марші гідності був. Думав, осліпну. Цікаво, скільки заплатять Бадоєву за постановку того мюзиклу? Йому б рекламу порошків знімати. Від білого кольору пахне капітуляцією. Моряків витягнув, а хто нам катєра віддасть – "Нікополь" і "Бердянськ"?

– У мене на нього одна надія, що дозволить продавати паї, – чоловік із татуюванням герба на шиї курить iqos біля McDonald's. – У батька є 8 гектарів. Обіцяв, як продасть, мені квартиру купить. Шість років їжджу по гуртожитках. Хочу свою кришу.

– То чого всю зарплату в барах просиджуєш? Долари купуй, поки дешево, – хлопець із золотим браслетом на руці жує гамбургер. – Україна пару днів тому віддала мільярд доларів боргів. Зараз ціни підстрибнуть. На осінь обіцяють третю світову кризу. Долар стане по 50 або зовсім зникне.

– У нас кожні 10 років криза. Якщо "слуги" зроб­лять мінімалку тисячу доларів, пиши пропало. Малий і середній бізнес загнеться.

– "Зелені" всі рішення будуть приймати одноосібно. Всіх на гальорку відправили. До трибуни не пускають. Недоторканність зняли, тепер закони під себе перепишуть.

– Лисого готують на мера Києва. Батько нервується. А я кажу: яка різниця – Кошовий чи Кличко? Шкода, що в новій Раді не буде Ляшка. Хто буде корів на екскурсію водити?

– Был дважды женат. Детей нет. Мне уже 30, в таком возрасте пора думать о потомках, – вусань у чорному піджаку веде набережною жінку у шифоновій сукні.

– Я тебе рассказывал, как тачку пригнал из Америки? Мне ее кораблем доставили в Одессу. А в салоне трупом воняет. Я – в багажник, а там пусто. Заказал химчистку. Чувак говорит: "Не переживайте. Никто в ней не умер. Вам продали топленый автомобиль. Продавайте его побыстрее, скоро начнет ржаветь".

– Позавчора зробила лазерну корекцію зору. Прийшла в клініку, а дівчина на ресепшині так співчутливо: "Ви самі? Ніхто не зможе супроводжувати вас після операції?" В Україні якщо тобі 32 і ти незаміжня, починають жаліти. Замовила суші-сет, а офіціант: "Там 720 грамів. Ви самі стільки з'їсте?"

– Не знал, что тебе 32. В анкете писали 28. Я со старшими за себя на свидание не хожу. Но ты меня зацепила, – кладе руку на талію.

Троє першокурсників сидять на сходах біля Дніпра.

– У школі не вистачає вчителів. Лідія Іванівна полетіла в Німеччину на роботу. Поки їй заміни не знайдуть, хімію буде викладати фізкультурник, – каже русявий із пластиною на зубах.

– Нас довела й більше не витримала. Чули, Валєрка на юрфак не пройшов, хоч ЗНО здав на 190 балів. Батя платити за контракт не хоче. Буде вчитися на історика. У Таньки – 148 балів, а вона пройшла на державний у педагогічний. Який із неї вчитель?

– П'ять років не ходила у відпустки. Боялася, що за тиждень її хтось підсидить. Я казала: "Наташа, якщо заміж не хочеш, то хоч дитинку роди", – брюнетка з бурштиновими сережками сідає на пакет з АТБ. Поруч умощується її знайома. – А вона: "Мені 39. Ще трьох зможу родити". А тут цей діагноз перевернув усе з ніг на голову. Мала перший курс хімії почати, коли дізналася, що вагітна.

– Зробила аборт?

– Лікарі вмовляли. А вона всім довела, що навіть із раком можна родити. Чоловіку розказала, що став батьком, коли дитині було півроку. Більше лишити не було на кого. А їй давали ще місяць-два. На похорон прийшли четверо колег. Не було кому труну виносити. А вона ж більше сотні людей навчила, десятки – начальниками департаментів зробила.

Жінка у джинсовому сарафані показує знайомій фото з весілля доньки.

– За плаття віддали 34 тисячі. Зять – бізнесмен. Свій перший мільйон заробив, торгуючи гуманітаркою. Тепер мріє відкрити сміттєпереробний завод. На ферму з каліфорнійськими черв'яками витратив 50 тисяч гривень. А збуту нема. Конкуренція висока. Думає розводити равликів.

– А ми цього року ніде не були. У Женьки – весілля, у Таньки – хрестини. Вчора забрали її з роддому. Ти би бачила, який пакунок малюка їм видали. Памперси гірші, ніж торік давали. Замість мила Johnson's тепер кладуть українське за 16 гривень. А розпашонки які? Медсестра прийшла перевдягати дитину і дві кнопки вирвала. Шиють одноразове.

– А назвали як?

– Наталкою. Прийшли реєструвати дитину. А там кажуть: "Якісь ви не­оригінальні". Перед нами дівчині дали потрійне ім'я. Софія-Анна-Марія. Інші у свідоцтві записали Тіфані, а хрестили Тетяною.

– О, Martens из прошлогодней коллекции. Где взял? – біля круїзного лайнера зустрічаються хлопці з довгим чорним волоссям. Той, що з гітарою, присідає, аби роздивитися ближче брендові фіолетові черевики друга.

– Соседи устроили гаражную распродажу, как в Америке, – розповідає той. – Они в Канаду уезжают. Гардероб продавали за копейки. Такие в интернете 3 тысячи гривен, а я взял за 300. Такой кучи народа в нашем дворе еще не видел. Даже баба Катя, которая по квартире едва ходит, сама с третьего этажа спустилась. Торговалась за ортопедический матрас. Они хотели 2 тысячи, но отдали за штуку.

Хлопець у зелених шортах хоче поцілувати блондинку з букетом ромашок. Та відвертається. Потім стає навшпиньки й підставляє шию.

– Целуешься ты лучше, чем на нашем первом свидании. Когда ты наконец выучишь русский?

– Я й не казав, що російською заговорю. Це тобі вже пора переходити на українську.

– Не поняла.

– Що тут незрозумілого? Заміж схочеш – заговориш. Я тебе до батьків не повезу, поки ти нашою не забалакаєш.

×