Метро їде так близько до сувенірних яток, що можна розгледіти цінники

У пекарнях працюють тільки чоловіки

– Якщо не хочете купатися у фекаліях – краще не їдьте в цю пору в Мармарис і Белек, – кажуть у тур­агентстві подружжю львів'ян Ользі та Сергію Руденкам. Ті з донькою 4-річною Олександрою обирають, де відпочити в Туреччині. – У липні на 17 тамтешніх пляжах – пік кладки яєць довгоголових черепах каретта-каретта. Їх охороняє закон. Туристам відводять невеликі території для купання. Процес відкладання яєць навряд чи побачите – це відбувається вночі. А от мілководдя вкрите випорожненнями півтораметрових черепах.

Подружжя обирає чотиризірковий готель у містечку Окурджалар. Звідти зручно добратися громадським транспортом до туристичних Аланії та Анталії. Регіон славиться гальковими пляжами і затишними бухтами.

– Ми навіть тут бачили черепах. Чоловік пірнув і, тримаючись за панцир каретта-каретта, проплив кілька метрів, – розповідає Ольга. 10-денний відпочинок з авіаперельотом, проживанням і харчуванням all inclusive обійшовся родині у 1500 євро.

– У місті Памуккале є три пам'ятки: білі кальцієві тераси, руїни стародавнього римського міста Ієраполіс і "басейн Клеопатри" – водойма з мінеральною водою, яка "дає молодість". Це термальне джерело виявили римляни. На місці гарячого гейзера побудували лазні. Вода весь рік має температуру близько 36–37 градусів за Цельсієм, цілюща завдяки концентрації солей і мінералів. Вхід у "купальні Клеопатри" коштує 18 доларів.

Раніше дозволяли гуляти білими терасами і купатися у невеликих крихких ваннах із яскраво-блакитною водою. Але схили щоразу більше вкривалися грибком, ламалися і тьмяніли. Тому зараз туристи там тільки фотографуються.

 

Пахлава – турецькою вaklava – традиційна солодка випічка. В Османській імперії її вважали елітною стравою, подавали султанам. Тісто вручну розкачують до прозорості. Має від 10 до 40 шарів. У пекарнях працюють тільки чоловіки. Випічку промащують топленим вершковим маслом або олією. Начинка – терті горіхи: фісташки, волоські, фундук, мигдаль. Після запікання просочують сиропом або медом. "Фабрична" пахлава зберігається до півроку. А от приготована у кондитерських за давніми рецептами – пару днів.

Інші турецькі солодощі – лукум – готують із цукру, крохмалю, води, винної або лимонної кислоти. В Османській імперії його клали в оксамитові мішечки й дарували жінкам. У багатих будинках подавали у срібному посуді.

В Анталії метро їздить під і над землею. Сполучає автовокзал зі старим містом і околицями. Разовий проїзний квиток коштує 2,4 ліри. В історичному центрі метро прокладене вузькими дорогами так близько до сувенірних яток, що у вікно можна розгледіти цінники.

У 13 залах археологічного музею на півдні Туреччини виставлені античні монети, ювелірні прикраси, макети знаменитих пам'яток, сцени з життя жителів країни різних епох. Один із найцікавіших експонатів – саркофаг Геркулеса. Він вирізаний у ІІ столітті, важить майже 3 тонни, висота 1,35 метра, ширина 1,12 метра.

Більше як півстоліття тому чорні археологи у стародавньому місті Перга, в Анталії, знайшли римський саркофаг Геркулеса і контрабандою вивезли за кордон. 2011-го швейцарське федеральне відомство з культури заявило, що в країну ввезли саркофаг, який зображає 12 подвигів Геракла. Фахівці припустили, що він походить із давнього турецького міста Докіміон – нинішньої провінції Анталії. Туреччина чотири роки судилася зі Швейцарією за право володіння унікальною історичною пам'яткою. 2015-го суд наказав повернути саркофаг Анкарі. Обидві країни погодилися три місяці показувати його всім охочим у Женевському університеті.

Уся набережна старого міста – ятки і кав'ярні. Подекуди торгують просто на тротуарі. Багато китайського одягу, сумок, підробок відомих брендів. Туристам дорогою може трапитися 100-річний магазин із килимами чи керамічна крамниця, де господар власноруч розписує тарілки і чашки.

Ціна на той самий товар різниться навіть у півтора-два рази. Це залежить від місця і вправності продавця. Придбала набір тарілок із розписом за 150 лір неподалік мінарету. А за 10 метрів такий самий пропонували за 100. Дешевше купувати в непримітних магазинчиках. Ще й поторгуватися можна.

Турецьку піцу лахмакун продають усюди. На перший погляд вона нагадує італійську. З арабської перекладається як "хліб із м'ясом". На коржик кладуть: м'ясний фарш, сир, гриби і порей, дрібно порізані овочі. Начинку розмазують тонким шаром. Запікають кілька хвилин при температурі 400 градусів.

Діти обожнюють турецьке морозиво – дондурму. Раніше його виготовляли з порошку кореня дикої орхідеї – для в'язкості. Зараз додають штучні інгредієнти. Продавці морозива постійно його розмішують, аби не загусло, довгими залізними палицями. Ними ж жонглюють і граються з дітьми – то дають морозиво, то забирають. Є понад 20 смаків дондурми. Кулька коштує 1 долар або 7 лір.

Аланію називають "містом печер". Такі як Дамлаташ або Дим можна побачити самостійно. Інші розташовані високо в горах або на скелястих берегах. Печера Закоханих – неподалік Червоної вежі. В Середні віки пірати ховали в ній награбоване і рабів. Дістаються туди морем. Увійшовши з одного отвору печери можна вийти на інший бік півострова. Прохід вміщує лише одну людину, по деяких тунелях треба лізти рачки. З протилежного боку закохані, тримаючись за руки, стрибають у море з висоти вісім метрів. Їхня любов після цього стрибка, за легендою, буде вічною.

 

П'ять видів найпопулярнішої пахлави

Щьобет – середнє між пахлавою і чебуреком. У невеликі трикутні тістечка з листкового тіста кладуть начинку з тертих волоських горіхів і крему. Його готують із вершків і манки. Після запікання просочують сиропом і посипають горіховою крихтою.

Gaziantep Baklava і Antep Baklava – ці назви захищені турецькими законами. Так може називатися тільки пахлава з фісташковими горіхами з області Газіантеп на сході країни. Вона найдорожча. Залита сиропом із троянди або меду.

Гелин Бохчаси за формою нагадує весільну сукню. Шість шарів тіста пересипані тертими фісташками. У центр кладуть суміш подрібнених фісташок і крему з вершків і манки. Згортають конвертиком. Цей вид вважають рідкісним, готують до свят і на весілля.

Сютлю Нуріє – класична пахлава, але просочена не сиропом, а молоком. Має білий відтінок, не дуже солодка. Є легенда, що її винайшли в Туреччині після державного перевороту 1980 року. Тоді військові захопили владу і встановили максимальні ціни на пахлаву. У Стамбулі кондитери працювали "в мінус". Тоді вони й замінили дорогі сиропи на молоко.

Джевіз долах – із тонкого тіста формують гніздечко, в яке кладуть зацукровану половинку волоського горіха. Запікають і просочують сиропом.

×