Мені не треба грошей. Скільки вип'ємо, стільки й заплатите

Володимир Бойко робить соняшники з каністр

Займаюся майструванням років із вісім. А щось пишу й малюю змалку. Працюю для людей, для загального блага.

У моїй майстерні біля гаража – на столі купа нарізаного пластику з пляшок, каністр, килимків для витирання ніг, ресор і арматури. Люди кажуть: "Що ти збираєш всяку фігню?" А подивіться, що я з неї роблю. Останній крик моди в мене – приварені на підставці з коліс лебеді. Важать кілограмів до 40. Зробив їх уже штук 30.

Володимир Бойко, 76 років, винахідник. Народився 3 квітня 1942-го в селі Конельські Хутори Уманського району на Черкащині. Закінчив технікум механізації в Умані. Працював механіком у Києві, Польщі та Казахстані: ставив двигуни на машини. Повернувся на батьківщину, влаштувався в колгосп інженером та водієм. На пенсії став робити з побутових відходів прикраси для садиби – фігури лебедів, поросят, птахів, соняшники, пальми. Баяніст, гармоніст. Співає в сільському хорі. Ставить концерти в Жашкові, Соколівці й Конельських Хуторах. Пише вірші. Має в селі прізвисько Тичина. Одружений. Один син працює в Польщі, двоє – в Росії. Має трьох онуків. На фото: Володимир Бойко стоїть біля своєї хати в селі Конельські Хутори Уманського району на Черкащині. Виготовляє прикраси для садиби з побутових відходів

Лебедів просять робити на весілля. Приїхала машина з Житомира. Молоді стали: "Можна сфотографуватися біля лебедів надворі?" Кажуть: "Дєд, зробіть і нам такі". На сто років їх вистачить.

Люди стають, фотографуються. Питають: "Скільки коштує?" З гумором відповідаю: "999 гривень". Привезли – на. Забрали і пішли. Або кажу: "Мені не треба грошей. Скільки вип'ємо, стільки й заплатите". Взяв пляшку пива – випили.

Зробив пластикове поросятко з каністри. Беру кришечку, б'ю дві дірочки посередині – і маємо п'ятачка. Натуральна свиня получається з червоним рилом. Пофарбував аерозольною фарбою. Заповнив землею, в неї квітки саджу.

Ставлю на клумбі пластикові квіти. Їхня серцевина – з пробки від пакетика з гірчицею. Стебло – з душового шланга, з арматури.

Для соняшників мене інтересує зелений і жовтий колір. Беру каністри з-під бензину. Соняшники під кутом ставлю, щоб крутилися, коли вітерець дує.

На воротях у мене – павичі з пляшок з-під кефіру і молока. Хвіст із компакт-дисків зробив, а голову – з кефірної пляшки. На вулиці ліхтар спеціально повернув так, щоб світло на павичів уночі падало. А коли вітер, то й крутиться. Бо на основу поставив велосипедні колеса. Здається, наче ті голуби і павичі літають.

Є вільна хвилина – сідаю і щось майструю. Не люблю вистригати газони. Сірий паркан – це тюрма. Люблю квіти – і живі, і штучні.

Торік мені було 75, на ювілей зробив свій портрет із дрібної проволоки. У військовій формі. Я ж старший лейтенант. З радянською зіркою, гербом – як було раніше. Проволочка з посилювачів, динаміків. Стрижу її й наклеюю на полотно. Зверху покриваю лаком. Дуже копітка робота. Компонував портрет два тижні.