Мав пів шоколадного батончика. З'їв у першу ніч

Займатися лижним спортом треба починати до п'яти років

Батьки – професійні альпіністи. Часто мандрували, піднімалися на більшість гір Євразії. Інколи й мене брали в подорожі. Вперше поставили на лижі в 4 роки на гірськолижному курорті Домбай у Кавказьких горах.

Із 10 років почав професійні тренування. Всю енергію віддавав могулу. Ця дисципліна включає швидкісну їзду пагорбами із двома трамплінами. На них спортсмен має виконати акробатичні стрибки. Звання майстра спорту з могулу отримав у 16.

Ігор ГРИЩЕНКО, 36 років, фристайліст. Народився 21 грудня 1984-го в Києві. Батьки – альпіністи. Закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України. Майстер спорту з могулу – змагання зі спуску на лижах горбистою трасою. Учасник і призер міжнародних змагань із фристайлу. Працював інструктором з гірськолижного спорту. 2008 року відкрив у Києві школу фристайлу Victory School. Працює там тренером. Також викладає у спортивній школі ”Вікторія”. У січні 2019-го під час лижної прогулянки Карпатами заблукав. Рятувальники знайшли на четвертий день. Відтоді вважає 10 січня другим днем народження. Захоплюється сноукайтингом – катанням на лижах, сноуборді чи ковзанах із буксирувальним кайтом – керованим повітряним змієм. Остання книжка, що справила враження, – ”Бійцівський клуб” Чака Поланіка. Улюблений письменник – Гаррі Гаррісон. Любить дивитися фантастику. Подобаються грибна закарпатська юшка, бограч, тушковані курячі серця зі сметаною й овочами. У цивільному шлюбі. Дружина Валерія – фотографиня. Виховують доньку 3-річну Алісію. Живе в Києві

У роки моєї юності лижного спорту належно не фінансували. Засмучувався, що не можу бувати на змаганнях за кордоном так часто, як це потрібно. Бо поїздки на міжнародні турніри й кубки Європи спортсмени оплачували самі. Моя сім'я не така заможна. Я виступав, кілька разів потрапляв у фінали міжнародних змагань. Але, щоб посідати високі місця, треба постійно світитися і хоч іноді тренуватися за кордоном.

У школі часто доводилося наздоганяти матеріал. Учителі не робили з цього катастрофи. Розуміли, що для мене важливий спорт. Батьки також не вимагали, щоб був відмінником.

Не мав бажання все кинути. Зі спортом зав'язують, коли стається щось погане. У мене серйозних травм не було, хоча без переломів не обходилось. Весь професійний спорт – травматичний.

Працював інструктором у столичному Протасовому яру. Навчав кататися на лижах дітей і дорослих. Там можна пострибати, але для серйозніших занять фристайлом потрібне інше. Тому з однодумцями створили школу Victory School.

Стежимо за течіями цього виду спорту. Спочатку більше уваги приділяли могулу, потім перейшли на слоупстайл. Це молода дисципліна, 2014 року її включили в олімпійську програму. Передбачає серію акробатичних стрибків на трамплінах, пірамідах, контрнахилах, поручнях, що розташовані на трасі в певному порядку. Спортсмен на лижах стрибає на трубу і їде по ній, потім повертається на сніг і так далі. Ритм екстремальний, тому надважливо мати добру фізичну форму – сильні м'язи спини, живота, ніг. Нетренована людина може травмуватися.

На фристайл приходять діти 5–6 років. У цьому віці найкраще починати займатися, щоб досягти успіхів у професійному спорті. Ставати на лижі і просто кататися потрібно ще раніше.

Спочатку батут, потім сніг – такий алгоритм тренувань. Вихованці кріплять спеціальні лижі і пробують стрибати на батуті, в поролонову яму, за можливістю – на воду. Тренер повинен давати правильні навантаження відповідно до вікових особливостей дитини. У разі падінь на м'яку сітку батута готуються морально і менше бояться. Тренуємось у сноупарку, там є конструкції для нашого виду спорту. Зі старшими дітьми робимо тренувальні виїзди в Карпати і за кордон.

Іноді 30–35-річні просять навчити елементів фристайлу. Це реально. За кілька місяців тренувань будете вражати друзів красивими стрибками. Але професійно займатися у 35 років важко, з віком погіршується координація рухів.

Коли розпочав тренерську кар'єру, мандрую із задоволенням. Катався на лижах в Австрії, Литві, Франції. Мрію побувати в Японії і США. Люблю Українські Карпати.

6 січня 2019 року ми з товаришем вирішили піднятися на гору Гимба, а потім біля водоспаду Шипіт зустрітись із сім'єю і разом святкувати Різдво. Під час підйому нас накрив туман. Думали, встигнемо до темряви. Але збилися з дороги й почали спускатися на інший схил Гимби, де немає сіл. Спершу про це не здогадувались – місцевість здавалася знайомою. Невдовзі почалася заметіль. Снігу насипало так багато, що без лиж ми не могли б пересуватися.

Припустилися кількох помилок. Перша – вирушили в дорогу в туман. Друга – розділилися, а це табу в умовах поганої видимості. Наступного дня на світанку Віталій вибрався на хребет і його знайшли рятувальники. Моя ж історія розтягнулась на чотири доби.

Коли стемніло, спустився в узлісся, зробив у снігу лунку, як колись учили батьки, вмостився на лижах і заснув. Хоча справжнім сном це важко назвати – кожні 15 хвилин відігрівався: присідав, махав ногами й руками. Один раз заснув майже на годину. Добре, що вчасно прокинувся.

Мав пів шоколадного батончика. З'їв у першу ніч. Воду пив зі струмка. Другу ніч знову ночував у лісі. Я був втомлений, через голод нудило. Добре, що було добре екіпірування – теплі лижні черевики та спеціальний мембранний костюм, що не промокає і виводить від тіла зайву вологу. Але навіть такий одяг вкрився кіркою криги, бо не просушував його.

На холоді вимкнулись обидва телефони, хоч і мали заряд по 40 відсотків. Тепер знаю, що не всі дорогі мобілки годяться для гір.

На третій день натрапив на скирту сіна. Вдалося трохи відігріти телефон і додзвонитися до друга. Пояснив, що я біля невідомої річки. Вже потім з'ясувалося, що це була притока Боржави. Відлежався в сіні й пішов далі. Десь за кілометр знайшов будинок лісника. Там були піч, варення, чай і цукор. Після гарячого питва мозок прояснів.

Додзвонився рятувальникам і описав місцевість. Коли в будинку мене знайшли лісники брати Іван і Михайло Гаджеги, сказали: "З днем народження!" Відтоді вважаю цей день початком свого другого життя.

За чотири дні втратив близько 15 кілограмів. Обморозив пальці ніг, коли ночував на сіннику і не робив зарядки.