Коли в людей немає нічого, крім життя, з'являється Майдан

Мікаель СКІЛТ 37 років, інженер-проектувальник. Народився й живе у Стокгольмі. Відслужив в армії. Працював у будівельній компанії. Понад 10 років вивчає питання національної ідентичності. Входив до кількох націоналістичних угруповань. Зараз приєднався до Партії шведів – Svenskarnas parti. Вважає себе ”етнічним націоналістом”. В Україну приїхав після розстрілу людей на Майдані: – Націоналісти помирали на київських вулицях. І я мав їм допомогти. Покинув роботу. Розірвав стосунки з дівчиною, бо не пускала його до Києва – боялася, що вб’ють. В Україні пристав до молодіжної націоналістичної організації С14, відомої як ”Січ”. Пов’язана зі Всеукраїнським об’єднанням ”Свобода”. Вегетаріанець. На фото Мікаель Скілт стоїть у дворі головного офіса КПУ в Києві на вул. Борисоглібській, 7, на Подолі. Там до виселення 9 квітня С14 мала свій штаб. Також у цьому будинку працювали громадський ”Люстраційний комітет” і ”Канцелярська сотня” Майдану

Швед Мікаель Скілт готовий захищати Україну в разі нападу Росії

За тиждень звільнився, взяв квиток на літак і прибув до Києва. У нас на роботі стартували кілька великих проектів, і мій шеф був у розпачі, що я вирішив усе кинути. Але врешті ми домовилися, що працюватиму дистанційно. Коли під рукою є інтернет, це не проблема.

Я приїхав, бо на Майдані вбивали невинних. Лишаюся в Україні, адже на неї може напасти Росія. Можливо, буду тут іще рік. Побачимо.

Перше враження від Майдану – все неорганізоване, хаотичне. Хтось робить одне, а хтось – зовсім інше. Але потім зрозумів, що це риса українців – вони незібрані. Якщо у Швеції призначають зустріч на четверту, то прийдуть на 5 хвилин раніше. Українці запізнюються на півгодини і вважають це за норму. Але що дивно: через хаотичність Майдан не страждає. Усе робиться, все виконується. Тільки по-особливому, по-українському.

Два роки тому переписувалися в інтернеті зі "свободівцями". А коли приїхав, познайомився з Євгеном Карасем (лідер С14. – "Країна"), з іншими хлопцями. Вступив в їхню організацію "Січ". Серед них – і менеджери, і студенти, і програмісти. Всі дуже різні, але всіх об'єднує патріотизм. Спочатку жили в колишньому головному офісі КПУ (двоповерховий будинок на Борисоглібській, 7, на Подолі, С14 зайняла після втечі Віктора Януковича з Києва, спочатку хотіли спалити, але потім вирішили влаштувати там свій штаб, – "Країна"). Ночували на другому поверсі. Поприбирали там все, сміття винесли. Кажуть, до мого приїзду в комуністів там знайшли ящики алкоголю. Його виносили якісь невідомі, явно не наші.

Після того як 9 квітня ми залишили офіс КПУ, переїхав на квартиру до київських друзів.

Моє завдання в Україні – допомагати всім, хто просить. З кимось – підтягуємо англійську. Іншим розповідаю, як поводитися під час перестрілки, як падати на землю, захищатися від ударів.

Побував у Харкові й у Донецьку, хотів вивчити тамтешню ситуацію. Побачив, що проросійськи налаштовані люди – не такі й погані. Це теж українці, тільки з молоком матері ввібрали все російське. Зокрема – брехню та пропаганду, які нав'язує Кремль.

Чи буде війна з Росією – не знаю. Кремль не перестає грати м'язами на кордоні, а от чи піде далі – не відомо нікому. Я більше боюся, аби не почалася громадянська війна в Україні.

Мій розпорядок дня такий. Підйом о сьомій ранку. Вправи. Їжа. Вправи. Їжа. Вправи. І так далі. Вправами називаю все: й лекції, й фізкультуру.

У Швеції революція неможлива, бо в нас більшість – заможні. А коли в людей немає нічого, крім життя, з'являється Майдан.