У Надії Савченко – сильний організм – каже учасник голодування під час студентської Революції на граніті Едуард Шевельов

Голодування – єдиний дієвий спосіб протесту людей, позбавлених інших важелів – зброї, свободи, ресурсів. Воно викликає суспільний резонанс. На акції протесту в Москві зараз приходить значна кількість людей. І розходяться. Немає логічного продовження, що дало б протесту нову якість.

У Києві величезні демонстрації відбулися 29 і 30 вересня 1990 року. Хвіст колони на бульварі Шевченка, а голова – біля Верховної Ради. Коли збиралися на акцію студентської непокори на Майдан 1 жовтня, ще не знали, що голодуватимемо. Думаю, якби голодування оголосили наперед, акцію розігнали б.

Студентські лідери заявили, що голодувати будемо не до смерті, а за принципом: витримав, скільки зміг – передав естафету іншому. Табір був великий. Постійно голодувала понад сотня людей.

Пам'ятаю голодування Боббі Сендса і його товаришів в Ірландії. У 1981 році 10 ірландців, членів Ірландської республіканської армії, які боролися за незалежність Північної Ірландії, голодували у британській тюрмі на знак протесту проти прирівнення їх до статусу звичайних злочинців. Керівник голодування Боббі Сендс протримався 66 днів. Тоді радянське телебачення це активно показувало, мовляв, бачите, які порядки за кордоном: люди у в'язницях протестують. Ірландці голодували до смерті: хто витримував місяць, хто півтора, хто – два.

Ми почали голодувати з першого дня – з 2 жовтня. Наш історичний факультет мав власний намет. Там ми жили вчотирьох: я, Толя Момрик – мій однокурсник, Вадим Прядко і Денис Автономов – на курс молодші. Наш декан, коли проходив через майдан повз наш намет, тішився: "Гарну рекламу нашому факультету робите, хлопці".

Денису Автономову було найважче, бо ми всі не київські, а він – киянин. Його мати – артистка театру Франка Наталя Лотоцька. Приходила щодня: "Денисе, може, вже досить голодувати?" Він тоді круглі щічки мав. Ми казали: "Дєня, ти компрометуєш голодування". Дєня: "Ну, що я можу зробить? У шлунку ж нічого нема. Просто щоки в мене такі".

Ми тоді про голодування нічого не знали. Приходив колишній дисидент, а на той час депутат Київради Олесь Сергієнко, застерігав: не можна нічого пити, крім води. Чай та інші добавки подразнюють шлунок і провокують виділення шлункового соку.

У перші дні ходили по табору, спілкувалися. Нас застерігали: багато не рухайтеся, бережіть енергію. ­Найважче було перед сном: сильно тягнуло шлунок. Думаєш: швидше б заснути, щоб не мучитись. Вранці та вдень менше хочеться їсти. Прокидався завжди бадьорий, голова світла. Розум від голоду стає ясніший. ­Організм не тратить сили на перетравлення їжі, а більше крові віддає мозку.

 

Денис Автономов розповідав, як під час прогулянки до клозету помітив у канавці підземного переходу шматок запилюженого пряника. Ледве стримався, щоб не підняти.

Коли голодуєш, час тягнеться дуже повільно. Ми рахували години, а не дні.

Після трьох днів усім у таборі робили обов'язкову чистку шлунку. Возили в Жовтневу лікарню, ставили клізму, брали кров. По крові видно, чи людина голодує – у ній падає рівень цукру. З іншого боку, під час голодування з організму не виходять шлаки. Якщо не промивати шлунок, починають його отруювати.

У таборі був цікавий персонаж – Олексій Просєкін ­з ­Іркутська. Хлопці з Києва поїхали в тайгу збирати мумійо, він з ними познайомився. Продати мумійо вирішили в Києві – сподівалися збути дорожче, ніж в Іркутську. Виявилося, воно тут ще дешевше. Олексій вирішив погуляти Києвом, раз він уже тут. Прийшов на Майдан. Бачить, багато людей зібралося і голодують. Він зава­гався: "Я б теж приєднався, але ж я – росіянин. Що мені – за незалежність України голодувати?" Якась жіночка поруч стояла: "Синок, нічо-нічо! Підтримуй хлопців!" Так і долучився до нас. Він одним із перших знепритомнів – на п'ятий день. Приїздила "швидка", колола йому глюкозу.

Не голодували хлопці, які стояли в охороні табору, та медики. Олег Тягнибок (зараз – лідер ВО "Свобода", колишній народний депутат. – "Країна") очолював медичну бригаду. При нас вони не їли. Може, виходили в кафе. В'ячеслав Кириленко (нинішній віце-прем'єр і міністр культури. – "Країна") казав: "Мені якось тут їсти незручно. Хлопці голодують, а я – їстиму". Він не голодував, був в оргкомітеті і в охороні.

Ми нікуди не ходили з табору, тільки в туалет у підземний перехід. Боялися провокацій. А також – щоб ніхто не запідозрив, що під'їдаємо.

На п'ятий день раптово почало ломити спину, стало важко сидіти. Організм переходив на внутрішні резерви і споживав кальцій із кісток. Біль у спині не минав, доки знову не почав їсти.

З табору вийшов один раз – на футбол. Наші грали з московським ЦСК за чемпіонство. Я тоді, на день шостий голодування, погано почувався. Але зняв пов'язочку і поплентався до стадіону. Після матчу, коли ми обіграли росіян, відчув таке піднесення, що назад у табір летів.

Голодувати в гурті легше, ніж наодинці. Люди навколо підтримують і відволікають від відчуттів у шлунку. Також дуже стимулює результат. Коли до наших вимог почали дослухатися і про нас почали писати, триматися стало легше.

У Толі Момрика був гастрит. Йому голодування далося найважче. Вирішили, щоб нікому не було образливо, припинити голодування цілим наметом.

Медики пояснювали нам, як правильно виходити з голодування. Зокрема, не їсти зразу борщу. Моєму хрещенику був рік. Кума принесла його суміші й дитячі соки. Пив їх два дні, потім почав їсти рідке.

У 25 років я важив 67 кілограмів. За тиждень схуд на 10 кіло. Зайшов у душ, дивлюся – ноги, як сірнички, ніби на фото з концтаборів. До своєї нормальної ваги повернувся через пару тижнів.

Деякі хлопці протрималися на самій воді 15 днів – весь період акції протесту.

Голодуванням можна вилікувати навіть рак, бо голод змушує організм мобілізуватися. Але якщо затягнути на великий термін, організм може відмовитися сприймати будь-яку їжу.

У Надії Савченко – сильний організм. До голодування вона мала міцну статуру. Може, навіть трохи зайвої ваги, якісь запаси жиру. Це їй допомагало триматися. До того ж певний час кололи глюкозу. Цукор – відчутна підтримка організму. На 83-й день вона припинила голодування. Після такого важко відновити роботу організму, бо за час голодування внутрішні органи атрофуються. Як і м'язи ніг, якщо довго не ходити. М'язам внутрішніх органів відновитися складніше: спершу організм їсть підшкірну тканину, потім – клітини внутрішніх органів, зрештою ті перестають працювати.

×