Мотузку-оберіг плетуть три дні
Деякі давні речі дісталися мені від батьків, щось купую, люди привозять. Практично всі експонати отримав у неробочому стані. Відновлював. Хочу, щоб люди бачили давні інструменти й самі робили.
Верстатом у вигляді кількох збитих дощок і палиці відбивають льон – відокремлюють дерев'янисту частину волокна від м'якої. Потім обробляють на чесалі – набитих у кілька рядів гостряками догори величезних цвяхах. Це рідкісний інструмент. Його легко розібрати і знайти нове застосування в господарстві.
Прядка має один кований елемент, на якому обертається колесо. Раніше була фактично в кожній хаті. Вчу на них працювати. Лляні волокна насаджую на гребінь. Крутячи прядку, приплітаю і закручую нові й нові в нитку. Вона намотується на бобіну. Потрібну товщину формує майстер. Найтонші нитки робили для вишивки. Їх використовували і як обереги – тоді за роботою треба читати молитви чи думати про хороше.
Дубовому ткацькому верстату з колекції понад 200 років. Дістався від прапрабаби з Чигиринського району. Духовні люди і дворяни самі робили тканину, мали добрі верстати. А селяни користувалися простішими. Щільність тканини свідчила про соціальний статус. Що тонша й біліша, то вищий стан у суспільстві. Одяг із грубішої носили селяни та майстри. Коли хтось із них одягав тонку тканину, тому казали: "Яке маєш право? Якщо таке вдягаєш, ти – розбійник. Украв у людини благородного походження і на себе нап'ялив".
Товщину тканини визначає бердо (пласка дощечка з кількома десятками вертикальних щілин для притискання нитки. – Країна) ткацького верстатА. Є для мішків, килимків-доріжок, а є для тонких тканин.
10 метрів полотна можна виготовити за день. У мене виходить чотири.
Раніше люди з достатком ішли в монастир, там просили зробити тканину й пошити з неї сорочку. Вважали, що в ній будуть під захистом вищих сил. Крій робили простий. Прорізали отвір для голови, з боків зшивали, а на горловині призбирували. Прикрашали вишивкою, загаптовували малюнками, що не лишалося пустого місця.
Доки навчився правильно ткати, чимало ниток зіпсував. Найважче – заправити основу. Це потребує терпіння. Найменший прорахунок – і верстат не працюватиме. Щоб заправити його, треба намотати 5,5 кілометра нитки. На тканину завширшки 1,2 метра беру 366 ниток уздовж.
Ткацький верстат коштує від 1 до 10 тисяч гривень. Маю кілька. Роблю вовняне полотно – для одягу та рушників. Тканини не продаю, хоч охочі бувають. Запрошую їх самих виготовити.
Працюю над рушником миру. Буде завдовжки 5 метрів, весь зашитий візерунками. Підібрав уже кілька сотень.
Змалечку українці вчили доньок робити нитки і вишивати. Раніше дівчина не виходила заміж, доки не покаже 100 власних виробів. Для чоловіка це придане свідчило, що вона наробила таку позитивну енергетику, що на ній можна протриматися все життя.
В Японії відновлюють давні виробництва традиційного одягу. Костюм самурая зі зробленої вручну тканини коштує 40 тисяч доларів. Це речі-обереги, на які є попит. Люди розуміють, що це повага до себе і свого походження.
Маю три верстати для мотузок – тонких, що їх використовують у прикрасах, і тих, які потрібні в господарстві. Прості дії – зробив нитку, сплів мотузку – дають змогу усвідомити себе господарем власного життя. Ношу на поясі власноруч виготовлену мотузку, це мій оберіг.
У давнину новонароджену дитину підперізували мотузкою зі 120-метрової нитки – вірили, що тоді проживе стільки ж років. Її плела мати. І собі таку робила – щоб не було дурних думок, а лише духовні.
Маю колекцію саморобних мотузок. Раніше це була незамінна річ у господарстві. Перев'язували лантухи, торби, припинали худобу, зв'язували деревину, використовували в будівництві. Їх робили зі шкіри, кропиви, конопель.
На майстер-класи люди приїздять переважно з Києва. За три дні роблять мотузку-оберіг.
Найдавніші в моїй колекції – кам'яні жорна з Черкащини, їм тисячі років. Дісталися з діда-прадіда. Мають два диски по 20 кілограмів кожен. Каміння рідкісне – міцний і щільний ракушняк. Із внутрішнього боку витесані символи-обереги: квадрат – це жінка, а вписаний у нього хрест – чоловік. Разом символізують родючість: коли накладалися один на одного, виходило життя – на полі, в сім'ї, родині, роду та народі.
Жорнами можна молоти зерно. Жінок запрошую приїздити із власним збіжжям, бажано власноруч вирощеним. Страви, приготовані з такого борошна, приноситимуть здоров'я й достаток. Із кукурудзяного виходить добра мамалига.
Зерно зберігали в керамічних амфорах. Справжніх не знайшов, але зробив автентичні копії. На них нанесено візерунок трипільської доби, якому сім тисяч років. Символи відображали матріархат. Жінку показували творцем, який може і піднести, і зруйнувати. А чоловіки на давніх малюнках не мали ні рук, ні ніг, тільки голову. У них було одне завдання – стати майстерними. Лише тоді їх цінували, поважали, давали їсти і тримали при собі. Інакше був нікому не потрібен.
Давньому токарському верстату майже 300 років. На таких виточували з дерева деталі до прядок та інших знарядь. Були в теслів і бондарів. Працюють за принципом ножної швейної машинки.
Козаки мали похідну кузню. На ній у перервах між боями кували шаблі. Її реставрував частково – залишилося зробити горно, де запалюється вогонь. Відновлюю вже п'ять років.
2 
35413
Коментарі