Чай у пакетиках – шкідливий

Не варто готувати в термосі

Культурі чаю понад дві тисячі років. Китайці твердять, що з'явився він у них. Однак поряд є М'янма, Індія, Таїланд. Деревам у тамтешніх чайних лісах по 300–400 років. Нещодавно вчені виявили, що структура в'єтнамського чайного листка значно складніша, ніж китайського. Це значить, що він еволюціонував довше. У В'єтнамі чайне листя варять, а в М'янмі свіжим додають у бульйон або салат.

У Китаї почали робити високу культуру чаю. Зрозуміли, що від нього почуваєшся краще, а думається легше. Підв'язали філософію. Чай став напоєм аристократії.

 

Споживачі вважають, що білий, зелений і червоний чай – це три різних рослини. Однак це лише різні способи обробки листка. При виробництві зеленого здійснюють так зване вбивство зелені. Листя зав'ялюють, потім прожарюють або пропарюють протягом 30 секунд. За високої температури рослинні ферменти, що сприяють окисленню, руйнуються. Потім сировина скручується і висушується. Листя зостається зеленим, бо в ньому лишаються активні речовини. Якщо зелений чай на вигляд жовтий або помаранчевий, значить, його неправильно виготовили чи зберігали.

Про білий чай у нас знають найменше. Зібрані листочки не ферментують, а одразу висушують на сонці. Назвали так, бо дає прозорий настій.

В Україну чай потрапив через Росію. У ХVІ столітті китайські купці подарували його царю Іванові Грозному. Напій забракували, бо видався гірким. За 100 років чай спробувала аристократія. Почали цінувати за те, що бадьорить. Із Азії у вигляді пресованих цеглинок чай везли півроку – верблюдами, ослами, кіньми. Обмінювали на хутро та мед.

Самовар бере витоки із Середньої Азії. З подібного пристрою, всередині якого була труба з гарячим вугіллям, на ринках розливали окріп. Згодом ця конструкція мігрувала у Росію.

Один із найпопулярніших чаїв – англійський Earl Grey. Його особливістю є специфічний присмак цитрусу. У ХІХ столітті чай до Великої Британії перевозили на кораблях. Через високу вологість листя окислювалося. Щоб урятувати смак чаю, до нього почали додавати цедру бергамоту.

Зеленому чаю шкодять вологість і кисень. Його краще зберігати законсервованим чи у вакуумній упаковці. Якщо плануєте пити протягом року, слід покласти в холодильник. Червоний чай менше боїться впливів зовнішнього середовища. Головне – тримати в сухому місці.

Чай – вразлива до захворювань рослина. Що вище росте, то сильніший має імунітет. Високогірний майже нічим не обробляють. Зазвичай заливають пестицидами чайні кущі в долинах. В Індії засаджують плантаціями рівнини. Щоб позбутися шкідників і запобігти розвитку небезпечних бактерій, кущі кроплять хімією.

В Індії в гірських місцевостях чай збирають професійні робітниці. Рвуть верхні листочки, наступного дня – другий ряд. Нижнє листя грубіше, має шкідливі сполуки кофеїну. Зібраний вручну чай продають дорожче. Але він не є якіснішим. Це просто маркетинговий хід.

З одного збору отримують кілька фракцій чаю – у процесі сортування листя ламається й кришиться. Виходить п'ять різних видів – від цілого до пилу. Усі мають однаковий смак.

Чайний листок збирають чотири рази на рік: навесні, двічі влітку та восени. Найкращі – перший і другий. Мій найулюбленіший чай – з індійського округу Дарджилінг, зібраний навесні. Має квітковий, медовий відтінок. Коли листя збирають восени, у напої відчуваються жасминові ефірні олії й нотки екзотичних фруктів – торішній мав присмак лічі (невеликі овальні плоди, за смаком нагадують виноград. – Країна). Влітку листя стає грубим, водянистим. Із нього виходить міцний чай.

 

Не рекомендую готувати чай у термосі. Так листя заварюється майже 2 години, доки температура води не опуститься до 90 градусів. Під час такого "варіння" розчиняються шкідливі складні речовини листка. У Китаї є спеціальні скляні термоси, що не тримають тепла. З них п'ють чай переважна більшість місцевих жителів. Коли стає порожнім, доливають воду.

В Україні набирає популярності чай пуер. Має густу консистенцію і насичений темний колір. Назву отримав від однойменного повіту провінції Юньнань у Китаї. З кожним роком витримки дорожчає на 10 відсотків. Є чаї, яким 60 років. Однак 95 процентів пуеру, який продають у нас, – шмурдяк. Для його виробництва використовують неякісну сировину, ще й із різних регіонів.

Чайна промисловість Індії була заточена на Радянський Союз. Поставляли туди класичний чорний чай. Після розвалу СРСР його нікуди було продавати, бо в Європі захопилися зеленим. Індійці змінили технологію. Чай став середнім між чорним і зеленим.

У чайник на 200 мілілітрів води засипають 7 грамів чаю, за китайською традицією. За 10 секунд воду зливають. Настій не п'ють – перший раз змивають пил. Потім заварюють від 10 до 20 разів. Говорять: чай потрібно завершувати пити, коли перестаєш відчувати різницю між проливами. Для Європи роблять чай, який швидко виділяє ефірні речовини. На поверхні листка багато соку, тому вистачає одного заварювання у 4–5 хвилин.

Холодний зелений чай можна приготувати вдома. У скляну пляшку треба засипати заварку, залити холодною водою і поставити в холодильник. За 2 години напій готовий. У холодній воді чайне листя теж віддає корисні ефірні сполуки, але повільніше. Важкі кофеїнові у ній не розчиняються, тому такий напій корисніший.

У радянські часи Грузія була четвертим регіоном у світі за виробництвом чаю. Був низької якості, бо акцент робили на обсягах. Чайними плантаціями майже 30 років ніхто не займався. Заростали лісом і папороттю. Кілька років тому з'явилися підприємці, які почали збирати цей дикий чай. Якість висока, а собівартість – низька, бо не потребує особливого догляду.

Після кави організм почувається бадьорим 20 хвилин, а від чаю ефект триває кілька годин. Водії знають, що аварії найчастіше трапляються на 33-му кілометрі – на такій відстані кофеїн перестає діяти і з'являється сонливість. Далекобійникам краще пити чай. Та й він не так шкодить серцю, як кава.

Для поліпшення травлення корисно пити пуер. Він знижує кислотність. Добре заварений червоний чай, навпаки, підвищує її. Та, якщо заварки кинути менше, ефект буде протилежний.

Термін "детокс" для чаю вигадали маркетологи. Будь-який сорт виводить токсини.

Хороший чай не може коштувати 50 гривень. За таку ціну в пакет насиплють продукт, виготовлений без дотримання технологій обробки і зберігання чи прострочений. Може бути шкідливий – через велику кількість хімікатів.

Найдорожчі чаї продають у Китаї. За 100 грамів правлять майже 5 тисяч доларів. Це колекційні сорти з рідкісних садів. Кущі вирощують поколіннями, їм може бути і тисяча років. Після збору ледь не кожен листок згортають окремо.

Чай у пакетиках – шкідливий, бо виділяє важкі кофеїнові сполуки й токсичні рослинні речовини. На фабриці листя сирим вкидають у рубку і перетворюють на кашу. На конвеєрі її скручують у гранули. Верхні йдуть на дорогі марки. А пил, який лишається на дні, фасують у пакетики. Вода від такого чаю одразу зафарбовується, бо відбувається швидка реакція.

×