– У дитинстві побоювалася бронзового янгола, що висів на стіні. Здавався страшним. Тепер рада, що він у мене, – розповідає черкащанка 47-річна Наталія Шевченко.
– 2-кілограмову скульптуру привіз родич Дмитро Олексієв. Під час Другої світової війни був льотчиком. Купив її на блошиному ринку в Польщі. Продавщиця нічого не знала про походження янгола. Казала тільки, що йому не менш як два десятки років.
Дмитро подарував фігуру братові Якиму Клименку та його дружині Юхимії. А вони через десятки років передали її дочці Ользі Плохуті – моїй матері. Мені подарували янгола на весілля.
У скульптурі є отвір – для церковної свічки чи держака прапора. У руках янгола раніше були якісь предмети, бо є шматки відірваного металу.
Узимку 1993-го ми з чоловіком будували дім, виховували сина, коштів бракувало. Поїхали в Москву до моєї подруги Оксани, хотіли продати янгола антиквару. Той довго переконував, що фігура нічого не варта. Пропонував заплатити тільки за матеріал. Коли вже розвернулася й пішла до дверей, сказав, що янгол – частина композиції. Якщо зібрати всю, коштуватиме великих грошей.
Кілька років тому янгол зник. Це була трагедія. Усі вбачали в ньому заступника родини від лиха. За декілька днів загинула моя бабуся Юхимія. Скульптуру потай забрала родичка. Випадково побачили в неї і повернули. Пізніше та жінка втратила чоловіка. Зараз майже не спілкуємося.
Чоловік повісив янгола біля дверей будинку під стріхою. Раз на кілька років чищу спеціальним засобом. За стільки часу він майже не потемнів.
4 
35413
Коментарі