30 листопада Віктор Янукович наклав вето на Податковий кодекс. Цим виконав одну з головних вимог загальнонаціонального мітингу підприємців, що триває другий тиждень. Ми спитали в експертів: як ситуація розвиватиметься далі?

Володимир ЧЕМЕРИС, 48 років, член правління Інституту "Республіка":

- Янукович поспішив із вето, щоб збити хвилю протестів. Це максимум того, що підприємці могли б добитися.

Розпуску Верховної Ради зараз досягти неможливо. Та й навіщо? У результаті нових виборів парламент буде такий самий. Бо виборче законодавство дає шанс тільки партіям великого капіталу. Інші соціальні групи - підприємці, студенти, наймані працівники - не можуть мати свого представництва. Вибори вигідні опозиції. А вона так само представляє великий капітал.

Зміна чи підміна Податкового кодексу є тактичним ходом влади. Однак на цьому етапі підприємці домоглися перемоги. У українців з'являється психологія переможців. Кожна така акція підтримує соціальний тонус і напругу, а це рано чи пізно призводить до зміни системи. Невдовзі акції стихнуть. Але навесні слід очікувати продовження, бо влада й далі даватиме багато приводів для суспільного незадоволення.

Діями влади незадоволені всі соціальні групи, крім великих капіталістів

Протести нинішнього року вирізняються тим, що на перше місце почали ставити соціальні проблеми. Це стосується не лише підприємницького Майдану, а й виступів студентів у жовтні проти запровадження платних послуг у вузах, протестів проти Трудового кодексу. На відміну від 2004-го, люди зрозуміли: не варто вимагати "доброго царя". Такого не буває.

Громадянські рухи не дали Партії регіонів реалізувати на законодавчому рівні жодної з ініціатив на шляху до авторитаризму. Не прийняли законопроект, що обмежував свободу зібрань, на невизначений термін перенесли прийняття Судового і Трудового кодексів, не ухвалили закон про мови, ветували Податковий кодекс. Тобто, влада не змогла зробити нічого, крім скасування політреформи через Конституційний суд - подалі від громадського ока.

Діями влади незадоволені всі соціальні групи, крім великих капіталістів. Тому готовність включитися у протестний рух досить висока. Але для зміни соціальної системи потрібна революція. Якщо всі протести виллються у спільний рух, то це можливо. Зараз треба зробити перший крок - створити координаційну раду незалежних профспілок промислових робітників та бюджетників, об'єднань студентів і дрібних підприємців.

Володимир ФЕСЕНКО, 52 роки, директор Інституту проблем управління ім. Горшеніна:

- Питання в тому, чи створюватимуть підприємці власну політичну силу. Якщо - так, то вона ідеологічно буде трохи популістською, трохи ліберальною.

Але виникне та сама проблема, що й колись із польською "Солідарністю". Щойно вони почали організовувати партію, розкололи рух. Щось подібне було й із нашим Народним рухом. Серед підприємців досі не проявилася яскрава політична фігура. Це не потрібно рухові, але надзвичайно важливо для успішної політичної партії в наших умовах - харизматичний лідер або кілька осіб, які змогли б формувати послідовну стратегію і тактику. Хоча практика молодих демократій, особливо української, свідчить: слід мати одного сильного лідера.

Успіх підприємців дозволить іншим соціальним групам застосовувати такі самі методи для захисту своїх прав. Це буде величезний крок до розвитку громадянського суспільства. Далі на нас чекає Трудовий, Житловий кодекси, пенсійна реформа, реформа охорони здоров'я та інші болючі питання.

На виконання політичних ультиматумів влада зараз не піде.

Олександр Данилюк, 31 рік, керівник Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності, один з організаторів протестів представників малого й середнього бізнесу:

- Протести мають закінчитися зміною центральних органів влади. Економічний блок уряду - Азарова, Тігіпка, Бродського - треба міняти терміново. Президенту як єдиному представнику центральних органів влади, що пішов на компроміс, потрібно формувати якісну групу переговорників. А таких зараз нема ні у Верховній Раді, ні в Кабінеті міністрів. Тому Янукович має приймати рішення самостійно. Якщо візьме курс на реформи, може ввійти в історію як миротворець і людина, що змінила напрям розвитку країни. Адже в такому агресивному стані люди ще не були за всю новітню історію України.

Протестувальники можуть почати виміщати агресію на якихось об'єктах - пускати "червоного півня", громити адмінбудівлі. Є вже багато прибічників силового сценарію. Президентові треба визначитися: або він спирається на широкі народні маси, або починає війну з ними. До останнього варіанту його підштовхує оточення.

Щодо розпуску парламенту, то рішення приймуть, коли протестна хвиля досягне необхідної амплітуди наприкінці грудня - початку січня. Уряд відправлять у відставку, як тільки знайдеться компромісна фігура на посаду прем'єр-міністра, що задовольнить усі групи в оточенні президента.

Політичної партії створювати не плануємо. Ми представляємо інтереси громадянського суспільства і самоорганізованих груп.

записали: Олександр Гунько, Ігор Луб'янов

Журнал Країна № 49 від 03 грудня 2010 р.

×