Рокери – вільні люди, шукачі, дослідники. Вони створюють і продукують сенси. "Попсарі" здебільшого – кон'юнктурники, хоча є і новатори. В українському питанні проявилося істинне лице кожного гурту. Одиниці зберегли обличчя. Багатьом руки не подав би.
Батьки зробили найголовніше – дали мені свободу. Пізнавав світ, як хотів. Бувало, набивав ґулі. Та не такі, щоб батько викликав мене на розмову, де я похнюплений сидів би і слухав мораль.
Мати – драйвова. Уміє веселитися, з легким характером, сміється. А тато був вольовий. Це подобається жінкам. Здається, я успадкував ці риси.
Про біологічного батька дізнався у 47 років. Його доньки відшукали мою матір, його першу дружину. "Іване, ти знаєш, біля мене зараз сидять твої сестри" – зателефонувала мама. Спочатку я обурився. Батько не давався чути, не допоміг ні словом, ні ділом, коли я ріс. Поїхав до нього. Він розповів про свою родину, про предків. Його батько був сотником УПА, побратимом Степана Бандери. Через це він мусив змінити прізвище. Батько Михайло помер через три місяці після нашої першої зустрічі.
Навколо мене завжди збирається велика кількість людей. Вистачає енергії на всіх. Я люблю людей. Різних.
Батьки не мали часу мене виховувати. Багато працювали, щоб виростити трьох синів, будували хату. Але любили. Решту зробив сам. Тепер такі стосунки вибудовую з донькою.
У кожній сім'ї народжується та дитина, на яку заслуговують батьки. Ніякої універсальної формули виховання бути не може. Дітей треба лише безумовно любити.
Можете вважати це дикунством чи невіглаством, та я не хотів сина. Методів, щоб навчити хлопця не бути бандитом, хапугою, баригою, жлобом, а стати благородною людиною й чесно заробляти достатньо грошей, мало. А я не вмію кричати, бути жорстким і суворим. Боявся, що не виховаю. Тому Бог послав мені дівчинку.
Чоловік має право вихлюпувати негативні емоції. Але краще робити це у спортзалі, ніж у сім'ї.
Що голосніше кричиш, то менше тебе чують. Найкращий метод донести чи пояснити свою думку – м'яка, але переконлива позиція і діалог.
Я плакав, коли помер батько. Плакав, коли померли бабусі. Плакав, коли відчув, що моя Маланка виросла. Не стримую емоцій. Плач – хороша терапія. Сліз не потрібно соромитись.
Що більше розвиваєшся, то менша потреба домінувати брутально. Те, що природа дала чоловікові розвинутіші м'язи, не означає, що він має ними користуватися в побуті. Найсильніший воїн повинен бути найлагіднішою людиною.
Якщо придивитися, то ніс у мене асиметричний. Студентом був закоханий у заміжню жінку. На дискотеці її чоловік дав мені в носа. Правильно зробив. Я не мав права так поводитись. Відтоді мені вдавалось оминати гострі кути. Не бив нікого, і мене не били.
Усі закони на планеті створюють не для найкращих, а для найгірших. Та найкращі також мусять їх дотримуватися. У мене свої правила й закони. Якщо завтра на державному рівні дозволять стріляти з пістолета у птахів, я цього нізащо не робитиму.
Часто кличуть за хресного. Відмовляю. Це ж не просто потримати дитину біля ванночки з водою. Хресні – наступні люди після батьків. Не можу брати на себе такої відповідальності. А для галочки робити не хочу.
Пірсинг і татуювання – частково нарцисим. У мене теж. Але, крім того, мої тату – це візуальне підтвердження внутрішніх переконань. Декотрі пов'язані з українською ідентичністю, декотрі – езотеричні символи, які мають для мене сенс. Рунами набив доньчине ім'я.
Є приклади, коли батьки не впливають на своїх дітей. Ентоні Кідіс, фронтмен Red Hot Chili Peppers, народився в сім'ї наркомана і проститутки. Бетховен – у родині, де ледь зводили кінці з кінцями, ще й на сифіліс хворів. Бах був 13-ю дитиною у сім'ї. Його шанси стати успішним були нульові. І таких прикладів – мільйони.
Мріяв стати футболістом. Батько змусив вступити в музичне училище: "Хочу, щоб ти був інтелігентною людиною, а не бігав по полю до 40 років". Я не хотів туди, плакав під дверима. Перший академконцерт склав найгірше серед одногрупників. Спрацювали самоповага, гордість і сором перед батьками. Закінчив училище з червоним дипломом. І закохався в музику.
Болісно реагую на критику. Тому намагаюся робити все, щоб мене не критикували.
Незалежність базується на трьох стовпах: мова, історія і розуміння, хто ворог, а хто друг.
Ненавиджу радянщину. Усе, що відбувалося в ті часи, – піз**ватізм. Не можу дібрати іншого слова. Усе робили через сраку. Не для людини, а проти неї. Починаючи з побуту, закінчуючи економікою.
Не існує книжки, яка могла би пояснити все. Не всі їх треба читати. Знання – це зброя і подразник. Може привести і до позитивних, і до негативних наслідків.
Якщо добре вивчати історію, стає зрозуміло, що країни Росія фактично не існує. Є Московія, і це маленький клаптик землі. Решту її території населяє величезна кількість народностей.
Українці – єдині, хто бореться за свою окремішність від Росії. До нас це зробили латвійці, латиші й естонці. Їм було легше – їх менше, вони єдині у бажанні жити окремою країною. Та й пропаганда у них діяла м'якше.
Нам треба перестати чекати на Че Гевару чи Яроша, який прийде і зробить країну квітучою. Персональну позицію кожної людини жоден лідер просунути не зможе.
Історія динамічна. Немає відповіді на запитання: коли закінчиться війна, коли на Донбасі перестануть гинути люди, коли Україна буде сильною і справді незалежною? Ніхто цього не знає. Але кожен із нас може пришвидшити цей процес своєю роботою. Не бідкатися, а працювати.
Обрання Володимира Зеленського президентом – блискуча афера, в яку втрапила величезна кількість українців. Важко усвідомлювати, що з такою кількістю малоосвічених людей нам потрібно жити разом. А ще важче зрозуміти, скільки маємо докласти зусиль, щоб ситуація змінилась.
Люди вірять лише в те, чого не можуть пояснити і чого бояться. Ми ж не віримо наприклад у дощ. Усі релігії створили для того, щоб людство самого себе не винищило. Віра – це щит чи запобіжник, який не дає нам зникнути.
Бог у метафізичному плані мене не цікавить. Це моральний стрижень, а не старий добрий бородань на небесах.
Формула мого життя: не роби комусь того, чого собі не бажаєш. Хочеш мати квітку – даруй людям квітку. Якщо стріляєш – чекай, що куля повернеться.
Смерть – це невідворотний процес. Боюсь її. Хотів би жити довго. Беруть нерви, коли бачу, як від раку помирають діти. Це несправедливо і ні в яку доктрину – філософську чи богословську – не вписується.
Якщо десь є Пекло і Рай, то лише на Землі.
Жоден із нас не бачив і одного відсотка нашої планети. А вона прекрасна. Прожив 20 років у Києві і розумію, що не всі місця ще тут розвідав.
Що красивіше – Ніагарський водоспад чи Гренландський каньйон? Вони різні і неймовірні. Стою на принципах не виділяти щось як єдинонайкраще чи єдинонайгірше, чи єдиноможливе.
Не уявляю себе довго на одному місці. Навіть якщо це Рай. Боже збав мене від раю, з якого немає виходу.
Не люблю їздити в метро. Там немає вражень. Це помітили психологи й маркетологи. Тому в метро так багато реклами. Щоб було за що оку вхопитись.
Біг – це медитація, транс. Під час бігу приходять ідеї нових текстів і пісень.
Не хотів би бути тим, хто зі своїм багажем знань повертається в село чи містечко, щоб там будувати добробут і краще життя. Це невдячна справа.
Тюнінг, пластика, гіалуронові губи – жахлива тенденція. Одягу, татуювань, пірсингу достатньо, щоб експериментувати. І це теж творчість. Жінки до цього вдаються, щоб подобатися чоловікам. Вони помиляються.
Безкомпромісний приклад дружби – гурт Kozak System. Ми понад 20 років разом, пройшли чимало випробувань. Вірю і в дружбу між чоловіком та жінкою.
Боягузи, зрадники і брехуни – це лиш етап еволюції людини.
Мене важко роздратувати. Розумію причину людських вчинків. Не радію й не злюсь від цього. Ніколи не ображаюсь на когось, завжди на себе, що чогось не помітив.
Моя квартира – на 27-му поверсі. Бачу Київ на три сторони. Мій зір не зупиняється на стіні. Дивлюся в нескінченність.
Кохання, амок, амор, агапе – найскладніша тема в моєму житті. Якщо в усьому більш-менш розібрався, то ця царина досі маловідома. Або занадто відома.
Одним словом неможливо описати спектр почуттів, які виникають до людини.
Фемінізм і аборти – та сфера, куди чоловікам зась. Жінки краще відчувають, що їм потрібно робити. Хтось хоче бути фізично слабшим перед чоловіком і дає можливість керувати своїм життям. Хтось прагне рівності і відповідальності за себе. Суспільство не може вирішувати такі речі.
Яка мета людини? Якби на це питання знали відповідь, не було б воєн, насилля, релігій, філософських течій. Кожен займався би своєю справою і робив би її добре. Але ми навпомацки шукаємо свій шлях.
Навряд природа дозволила б існування Баха, Бетховена, Моцарта, якби вони не були потрібними. Так само народилися Муссоліні, Сталін, Гітлер та інші покидьки. Світ збалансований. Нам варто навчитися розуміти, де світло, а де – темрява. Без фанатизму. Бо радикалізм ніколи не працював на благо.
Ніколи не суди, і тебе не судитимуть. А ще краще вдягни на себе плащ тієї людини, яку судитимеш. Зрозумієш, що не все так однозначно.
2 
35413
Коментарі