Росіяни втомилися від Путіна

Хабаровськ для українців має стати набатом

У Хабаровському краї Росії тиждень тривають масові акції протесту. Люди мітингують на підтримку арештованого губернатора Сергія Фургала. Скандують: "Народ – джерело влади!", "Наш край – нам вирішувати!", "Фургала – додому, Путіна – у відставку!" Такі гасла вигукують на площах російських міст майже синхронно із загальноросійським референдумом. Це псує намальовану в Кремлі одностайну підтримку народом довічного правління чинного президента (77,92% виборців проголосували за 206 поправок до російської конституції. Набули чинності 4 липня. Дають змогу Володимиру Путіну ще двічі обиратися на посаду президента і розширюють повноваження. – Країна). Мітингувальників підтримують перехожі. Водії, які проїжджають повз, вітають їх сигналами клаксонів. Достатньо загрозлива для Кремля картинка. Провінція не сприймає московської влади як своєї.

 

Кремль відреагував. Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков у коментарі виданню "Медуза" нагадав про епідемію коронавірусу. Хоч під час референдуму вона владу не сильно бентежила. "Робити висновки поки що рано. Ситуація нестандартна й емоційно резонансна. Але є серйозні звинувачення на адресу губернатора. Потрібно набратися терпіння", – каже Пєсков. Та терпіння в народу якраз і не залишилося. Річ не в Фургалі, а у втомі росіян від нескінченного Путіна. Сергій Фургал став губернатором Хабаровського краю 2018-го. Був кандидатом від Ліберально-демократичної партії Володимира Жириновського. На виборах переміг чин­ного тоді губернатора, члена "Единой России" В'ячеслава Шпорта. Це було протестне голосування. Обійти ставленика провладного режиму міг будь-хто. Навіть кандидат від "патентованого опозиціонера" Володимира Вольфовича.

Тригером для протестів у Хабаровську стали відеокадри жорсткого затримання губернатора поліцією. Жириновський навіть заявив, що російська влада почала діяти "як за Сталіна". Пригрозив виходом фракції з парламенту.

Сергія Фургала арештували вранці 9 липня. Звинувачують в організації вбивства кількох бізнесменів у 2004–2005-х. За цією справою затримали чотирьох людей. Поліція вважає, що вони разом із Фургалом належали до одного організованого злочинного угруповання. Губернатор провини не визнає. Багато хто натякає, що бандитське минуле в нього все-таки було. Партія Жириновського одіозна, тому ліберально налаштовані росіяни мали б триматися від неї якнайдалі, кажуть експерти. Але протестувальників на площах це мало бентежить. Вони обурені нехтуванням презумпцією невинуватості, яке демонструє центральна влада. Заяви чиновників, що протест заважає містянам спати, що він "несанкціонований і загрозливий", тільки підливають олії у вогонь.

Цікава поведінка поліції. Вони спостерігають, але не втручаються. Нічим закінчилася спроба правоохоронців застосувати звичну тактику – висмикувати з натовпу по одному протестувальнику, наводячи страх. На бік тих, до кого чіплялися, ставали інші. Вони обступали поліцейських і не давали провести арешт. Для Росії це щось нове.

Із цього можна зробити кілька висновків. Люди більше не бояться "провокувати", а правоохоронці не готові зухвало йти проти натовпу на славу далекому від них Путіну. Кремль також змушений робити поступки. Промови Пєскова з подякою за мирний характер народних виступів наочно контрастують із нещодавніми словами про "агентів Держдепу" і "п'яту колону", що дозволяє собі щось вимагати від всенародно улюбленого президента.

На тих, хто сподівається, що хабаровські мітинги можуть перерости в революцію, чекає розчарування. Це не початок, але вже тенденція. На тлі економічних наслідків від санкцій і здешевлення нафти немає очевидного зростання витрат на численні кремлівські авантюри по всьому світу, щоб підтримувати любов до президента. Сил для встановлення в Росії сталінського штибу диктатури теж бракує. Єдиний можливий спосіб підняти престиж режиму – це маленька переможна війна. Крим 2:0. Щоб із красивими кадрами на телебаченні, але без кровопролиття й жахів бойових дій.

 

І тут Україні є над чим подумати. Ніщо так не потішить імперський дух російському обивателю, як "доєднання" ще кількох "исконно русских" українських областей. Хабаровськ для українців має стати набатом. Недарма російські аналітики заговорили, що "досить ліберальничати". У газеті "Крымская правда" з'явилася стаття про необхідність силою примушувати сусідні країни вступати в Євразійський союз. Навіть більше! Вимагати від них визнати панівну роль Москви.

У Путіна залишається все менше можливостей. Подовживши собі термін до нескінченності, він змушений шукати, як відродити в росіянах "кримнашистське" піднесення. Відповідно, в України все менше часу на підготовку до нової хвилі російських загарбницьких наступів. Чи розуміють це на Банковій? Скоріш за все, так. Питання лише в тому, яку тактику оберуть. Поки що Путін ігнорує внутрішні загрози заради міфічних зовнішніх перемог, а український президент чинить із точністю до навпаки. На жаль, що далі то зрозумілішим стає, що Володимир Зеленський бореться за країну винятково всередині держави. Цькування опонентів і доведення своєї маскулінності відосиками – не найкращий спосіб поведінки під час війни з Росією. Що швидше президент сконцентрується на зовнішній загрозі, то більше в нас шансів не втратити території. Український опір, розуміння, що бліцкригу не вийде, що російські обивателі замість парадів у "доєднаних" українських містах ризикують побачити по телевізору колони з "грузом 200" – ось що може зупинити Путіна в його намаганні додати собі легітимності за рахунок України.

×