Навіщо люди балотуються в депутати міських рад чи на голів сільських та селищних рад, пояснює політолог Михайло Погребінський
Місцеві ради - це органи влади, від яких, фактично, нічого не залежить. Тож я не розумію, навіщо "регіоналам" так пристрасно виборювати місця в радах. Можливо, через принцип легітимності. Мовляв, ми теж там є. Нехай би вигравали ті, хто справді популярний на місцях. А питання субвенцій, ресурсів, зокрема енергетичних, вирішує призначений президентом губернатор.
Нинішнє законодавство дає не так уже й мало прав місцевому самоврядуванню. Скажімо, є повноваження, якими губернатор не може користуватися без дозволу обласної ради. У нас, щоправда, ухвалюють рішення про передачу цих повноважень головам держадміністрацій. Це треба просто заборонити законом. Крім вивозу сміття, місцевих бюджетів, доріг та інших комунальних питань, у руках депутатів усіх місцевих рад величезний ресурс - земля. Вони можуть нею розпоряджатися на власний розсуд. З одного боку, це дає змогу багатіти, а з іншого - залучати інвесторів, наприклад.
Якби повноваження використовували так, як треба, попри всі вади нинішньої системи, це змогло би змінити й обличчя політиків, і обличчя міст, містечок та сіл. Є хороший приклад Ковалівки на Київщині, де хазяйнувала Тетяна Засуха. Село можна порівняти мало не з німецьким Ганновером. Так, вона розпоряджалася ресурсами, але зробила життя людей комфортним і приємним.
Якщо центральній владі й надалі підкорятимуться правоохоронні органи та суди, будь-яка місцева влада не зможе нормально функціонувати. Якби ці два органи були незалежними, нам би дуже підійшла французька модель. Там місцева влада має практично повний обсяг повноважень, необхідних для життєдіяльності громади. Проходять партійні вибори, виконавча влада призначається виборними органами. Брати участь у виборах не заборонено нікому - навіть якщо людина не представляє жодної партії. У нас це заборонено. Президент призначає префектів. Вони не мають повноважень розподіляти кошти - це роблять обранці на місцях. Але префекти можуть звертатися до суду, щоб призупиняти незаконні постанови місцевої влади. Вони виконують функцію загального прокурорського нагляду. Тобто, префекти - дуже впливові люди. Але, грубо кажучи, вкрасти нічого не можуть, бо не розпоряджаються ресурсами.
Використання ресурсів має бути прозорим. Зараз, коли інтернет усім доступний, це дуже просто організувати.
У місцеву владу йдуть дві категорії людей. Одна категорія - бізнесмени. У такий спосіб вони наближаються до людей та структур, які допомагатимуть або заважатимуть їхній щоденній роботі. Друга - ті, хто не займаються бізнесом, але хочуть бути "при ділах". Мати зиск від лобіювання інтересів тих-таки підприємців, від яких можна щось отримати. Тобто, потенційні корупціонери. У Київській міській раді, думаю, таких більше половини. Інакше просто не зрозуміло, як можна підтримувати ті речі, за які вони постійно голосують. Тільки за гроші. Іще є люди, яким справді не байдуже, що відбувається в містах, - громадські активісти. Але, як правило, це не зовсім адекватні люди.
4 
35413
Коментарі