У недемократичних режимах слід голосувати за кандидата не від влади, який має шанси перемогти, – каже політолог Федір Крашенінніков

Хто і для чого отруїв російського опозиціонера Олексія Навального 20 серпня?

– Влада. Не важливо – за вказівкою Путіна, чи оточення вирішило зробити йому приємне. Простий смертний не дістане і грамотно не використає рідкісної отрути. Був теракт у громадському місці. Навальний завжди в оточенні помічників. Могли отруїти більше людей. У Солсбері, крім цілі, постраждали й інші британці (4 березня 2018-го двоє офіцерів ГРУ РФ спробували вбити в Англії колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля нервово-паралітичною речовиною групи "Новичок". Нею ж отруїли Навального, повідомив уряд Німеччини. 22 серпня літаком політика перевезли з Омська до клініки "Шаріте" в Берліні. – Країна).

Москва реагує, як після збиття Boeing на Донбасі 2014 року. В медіа вкинули безмежну кількість дурнуватих версій, відволікають увагу.

 

У Білорусі режим Лукашенка раптово опинився на межі краху. Кремль діє на випередження – вибили основного опонента. Вважає, Навальний підбурював жителів Хабаровська. Там протести тривають з 11 липня. Ніхто не наважується розігнати. 13 вересня мають відбутися місцеві вибори в понад 30 регіонах РФ.

Путіна лякають ті, хто може організувати акції в Росії. У Навального є популярність, прихильники, ресурси й бажання боротися. Таких регулярно ліквідовують. Бориса Нємцова вбили напередодні старту виборчої кампанії в Думу (політика застрелили в Москві 27 лютого 2015-го. – Країна).

Навального отруїли з перспективою на місцеві вибори?

– Радше на федеральні 19 вересня 2021-го. Місцеві – тестування стратегії "розумного голосування", за яку агітував по регіонах. Її використовують у недемократичних режимах, де не допускають до виборів опозиціонерів. Умовно: слід голосувати за кандидата не від влади, який має шанси перемогти. Моральність спірна. Але стратегія працює, розхитує режим. Це крок, щоб довести систему до кризи. Якщо в Думі за кілька виборів опиниться певна кількість опозиційних депутатів, у критичний момент вони спробують розпустити парламент. А там, дивись, і крах режиму.

Наприклад, Білорусь. Теоретично, навіщо голосувати за домогосподарку Світлану Тихановську? Але інші кандидати набрали мізерно. Підтримувати їх – неправильно. Голоси опозиції розмилися б. Білоруси вийшли на протести, бо впевнені, що їх нахабно обдурили.

Як замах вплинув на опозицію?

– Це об'єднало. Скептики усвідомили: Навальний не ставленик Кремля. Брата посадили, родинний бізнес знищили, самого ледь не вбили. Опозиція зрозуміла, кого в Кремлі бояться. Не Михайла Ходорковського чи Гаррі Каспарова (опозиціонери, які емігрували з РФ. – Країна). Це не було залякування. За задумом, Навальний мав померти в літаку з Томська в Москву. Після приземлення його відвезли б у спецлікарню, де зробили б розтин і написали: "Отруївся самогоном". Та в перші ж години все пішло не за планом. Бо пілоти виконали обов'язок – посадили літак у найближчому аеропорту, в Омську, а не прямували до столиці. Екстрену посадку провели через 20 хвилин. Реаніматологи діяли за протоколами, рятували. Далі природний перебіг подій закінчився. У лікарню приїхав головний лікар – "єдинорос" Олександр Мураховський. Тягнули час із транспортуванням до Берліна, щоб із тіла вийшла отрута.

Які можливі санкції Заходу за цей злочин?

– Сподіваюся, будуть хоча б точкові проти оточення і капіталів тих, хто має рахунки і маєтки в США, ЄС. У Німеччині впливові політики закликали до економічних кроків проти Росії, в тому числі щодо "Північного потоку-2", через отруєння Навального. Путіну й Лукашенку не поталанило – у ФРН вибори восени 2021-го. Канцлерка Меркель іде з політики. Тому її реакція нетипово різка (заяви­ла, що не має сумнівів, що російсько­го опозиціонера отруїли, бо намагалися змусити замовкнути. Берлін проведе консультації з партнерами по ЄС і НАТО щодо того, якою буде міжнародна реакція. – Країна).

Як характеризуєте режим у Росії?

– Авторитарна диктатура. Протягом останніх шести років бачимо розпад особистості її творця. Стає більш явною і грубою. Після Криму у Кремлі перестали маскуватися. Путіну подобається робити, що заманеться. Війна в Грузії була пробою пера. Вдалою. Навіть серйозних санкцій не було. Європа повелася боягузливо. І після Криму серйозних дій не було. Якби Путін не поліз у Донбас, не сталося збиття Boeing, санкції були б відносно незначними.

ЄС і США привчили його до безкарності. Дали зелене світло лізти в Грузію, Україну, Африку, Венесуелу, втручатися у вибори в Америці та Євросоюзі, переглядати історію, мовляв країни Балтії хотіли в СРСР, а Польща винна в початку Другої світової війни.

У квітні політолог Валерій Соловей у розмові з нами говорив, що в Росії восени будуть масові протести, а 2022 року Путін піде.

– Масові протести в Росії можуть початися будь-якого дня. Хабаровська ніхто не передбачив. Протестів у Білорусі – теж. Лукашенко стільки разів фальсифікував вибори і розганяв акції. А тут на тобі.

Кожен рік, місяць авторитарного затягнутого правління збільшує шанси на помилку. Путіна може знищити тільки Путін. Лукашенка – він сам. Час працює проти них. Такі режими зав'язані на персоналії авторитарного лідера. Забери його – і картковий будинок впаде. Коли вмер Сталін, найближчі соратники Берія, Хрущов, Маленков одразу зламали систему.

Росіяни досі підтримують агресивну зовнішню політику?

– Пропаганда зразка 2014-го давно не звучить. Хіба серед літніх із пропутінської аудиторії, які втратили зв'язок із реальністю. Решті давно нецікаво чути про Крим, Україну. Частина схвалює анексію, дехто – проти, більшості все одно. Вони й так ніколи не їздили на півострів. Для них що Крим, що Камчатка, що Калінінградська область – далекі регіони, до яких немає діла.

Росіяни хочуть займатися своїми справами, дбати про сім'ї, щоб влада не відбирала, не репресувала. Байдуже, чи це називається лібералізмом і демократією, чи інакше. Фактично більшість схвалює центризм без правого чи лівого ухилу. Росіяни хочуть, щоб їм дали спокій, перестали закликати згуртуватися, розповідати про протистояння і війну. Особливо молодь втомилася від нафталіну. Хоче гарно жити, дивитися серіали, вчити англійську, їздити світом. А не воювати і вмирати за божевільні ідеї чи жити в бараках, будуючи міста в Сибіру.

У цьому сенсі в Путіна немає майбутнього. Молодь сприймає його режим, як погоду, поганий клімат. Що поробиш?

Опора режиму – покоління віком понад 55 років. Особливо – жінки. Та навіть у пік путінського патріотизму 2014-го не було по країні масових акцій, на які люди самі збиралися б. В Єкатеринбургу був мітинг за Крим – на центральну площу вивели працівників обласної адміністрації. Не було масової ейфорії, як коли футбольна збірна виграла матч.

Головна проблема Путіна і Лукашенка – їхніх прихильників важко вивести на вулицю. Це болото, яке інерційно голосує за владу, не хоче змін. Якщо завтра президентом стане інший, так само підтримають. У Росії на них працює пропаганда. Вони згідні, що "Путін назавжди" і "ніхто, крім нього". Але добровільно безкоштовно нікуди не підуть. Навіть голосувати.

 

Які можливі сценарії участі Кремля в білоруських протестах?

– Путін ненавидить Лукашенка. Той зіпсував план красивого продовження повноважень (внаслідок планованого об'єднання Росії й Білорусі в союзну державу. – Країна). Довелося йти на сумнівне обнулення термінів, конституційні зміни. Це головний аргумент проти того, що Москва до кінця рятуватиме білоруського диктатора.

Путін хоче, щоб Білорусь залишилася в зоні впливу РФ. А за якийсь час посадити в Мінську іншого проросійського політика. Планує дозволити Лукашенку придушити протест, щоб росіянам не кортіло повторити. Зачекати, хай вляжеться. Тоді Бацька піде з посади за станом здоров'я чи якось іще. На його місце на чесних виборах прийде проросійський Валерій Цепкало чи Віктор Бабарико.

Новий президент збереже Білорусь у нинішньому статусі, зовнішня політика мало зміниться, а внутрішня стане лагіднішою. Або ще більше прив'яже до Москви. Визнає Крим, Абхазію, Південну Осетію.

Варіант третій і найгірший – Лукашенко залишиться на кілька років, розгорне репресії, білоруси тікатимуть у Литву, Польщу, Україну, Росію. Доки режим не впаде.

Які ризики, що Білорусь втратить суверенітет?

– Формально втрати не буде. Фактично буде поступово підпорядковуватися. Москві вигідніше зберегти Білорусь як члена ООН та інших міжнародних організацій, посередника і транслятора своїх ідей. Путін любить загрібати жар чужими руками.

Чи ймовірне застосування російських силовиків для придушення протестів?

– Крайній варіант, якого хоче Лукашенко. Але не Путін. Зручний для білоруської національної опозиції. Кожному народу важко сприймати, що б'ють, принижують і мучать свої. Приємніше вважати: чужі приїхали.

У крайньому випадку Росія введе інструкторів чи матеріально допоможе. У Білорусі вистачає власних садистів. Щойно з'являться росіяни, їх викриють. Це об'єднає білорусів. Путіну невигідно.

Президент Зеленський наголошує на намірі завершити війну з Росією цьогоріч. Це реально?

– Для Путіна Порошенко був зручним спаринг-партнером. Із їхніх переговорів знаємо, був милим співрозмовником, спілкувався неформально. Загравав. Назовні вів агресивну, навіть націоналістичну риторику, яка вигідно продавалася в Росії. Прихід Зеленського сплутав карти. Із нього важко ліпити кривавого фашиста. Російськомовний КВНщик перетворив пропаганду проти України на набір беззмістовних штампів.

Позиція Росії – очікувати, коли в Україні почнеться чергова нестабільність. Кидають ресурси на дестабілізацію, впливають через проросійські канали. Продовження війни вигідне тільки Москві. Кремлю не потрібна спокійна Україна, яка модернізується і розвивається. Крим і ЛДНР – інструменти для розхитування ситуації в країні та гарантії невступу в ЄС і НАТО.

Для України найкраще було б зайнятися економікою, поки відносне затишшя. Російську увагу зараз прикуто до внутрішніх та білоруських проблем. Найгірший жах Путіна – ваше процвітання, задоволені демократичною владою українці з прозорими інституціями, відсутністю корупції.

Варто змиритися, що анексія і війна – надовго. Час від часу буде затишшя, нові спалахи. Шлях із цього – створити прозору, демократичну, успішну систему й економіку. Тоді російська пропаганда мало впливатиме і на росіян, і на частину українців, до яких дотягується.

Якою може бути наша частина Європи в найближчі 10 років?

– Проблеми Москви та її сусідів вирішаться, коли зміниться влада в Кремлі. У Росії великі території, природні багатства, невелике населення. В ЄС багато людей, великий ринок, потреби в ресурсах. Співпраця логічна. Щойно Україна і Росія опиняться на спільному шляху в Європу, кривди будуть помалу загоюватися. Франція і Німеччина століттями поливали прикордонну землю кров'ю, а тепер живуть у мирі.

×