вівторок, 03 вересня 2019 17:05

"Путін програв війну на Донбасі"

За допомогою протестів Кремль спробує скасувати президентські вибори 2024-го, – вважає російський політик Леонід Гозман.

Ви написали у Facebook, що Кремлю вигідні сьогоднішні протести опозиції. За їхньою допомогою можна скасувати президентські вибори 2024-го, пославшись на дестабілізацію.

– Кремлю все складніше приводити своїх ставлеників через вибори. Люди все частіше голосують за кого завгодно, але не за них. Це протестне голосування. Влада втрачає популярність, особливо серед освічених людей, і не справляється з проблемами судочинства.

Треба щось із цим робити. А що? Можна скасувати вибори, запровадити режим надзвичайного стану. Потрібен привід, аби населення прийняло і схвалило. Щотижневі протести в Москві можуть ним стати. Це не означає, що Кремль влаштував їх спеціально. Він навіть останнім часом шукав варіанти домовитися. Відступив у Єкатеринбурзі (через протести владі довелося скасувати будівництво храму в місцевому парку. – Країна), відступив з Іваном Голуновим (журналіста звільнили з-під арешту, закрили сфабриковану кримінальну справу за наркоторгівлю. – Країна), й опоненти далі пішли в наступ.

Якби влада хотіла залякати людей, щоб ті не виходили на мітинги, була б жорсткіша. Вона це вміє – це ж КГБ. І якщо Кремль цього досі не зробив, значить, йому так вигідно. За два масштабні розгони в Москві – декілька потерпілих.

Автор: www.facebook.com
  Леонід ГОЗМАН, 69 років, політик. Народився 13 липня 1950 року в Санкт-Петербурзі. Закінчив факультет психології Московського університету імені Михайла Ломоносова. Кандидат психологічних наук. 1992 року – радник Єгора Гайдара. Із серпня 1996-го по березень 1998-го – радник керівника адміністрації президента, потім першого заступника голови уряду РФ Анатолія Чубайса. 2001-го обраний членом політради ”Союзу правих сил”. У 2008–2011 роках – співголова партії ”Права справа”. Член Громадської ради Російського єврейського конгресу, президент фонду ”Перспектива”. У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою ”вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну й військову підтримку сепаратистів”. Доцент кафедри соціальної психології факультету психології Московського університету імені Михайла Ломоносова. Автор восьми книжок, зокрема з політичної психології. У шлюбі. Має доньку, онука й онуку
Леонід ГОЗМАН, 69 років, політик. Народився 13 липня 1950 року в Санкт-Петербурзі. Закінчив факультет психології Московського університету імені Михайла Ломоносова. Кандидат психологічних наук. 1992 року – радник Єгора Гайдара. Із серпня 1996-го по березень 1998-го – радник керівника адміністрації президента, потім першого заступника голови уряду РФ Анатолія Чубайса. 2001-го обраний членом політради ”Союзу правих сил”. У 2008–2011 роках – співголова партії ”Права справа”. Член Громадської ради Російського єврейського конгресу, президент фонду ”Перспектива”. У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою ”вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну й військову підтримку сепаратистів”. Доцент кафедри соціальної психології факультету психології Московського університету імені Михайла Ломоносова. Автор восьми книжок, зокрема з політичної психології. У шлюбі. Має доньку, онука й онуку

Як же тоді Кремль зможе скасувати вибори?

– Заявлять про іноземне втручання. Що Росію хочуть поставити на коліна, захопити злі американці, бандерівці, грузини. Вороги же скрізь. Мовляв, країна в небезпеці, є величезна загроза, тому треба щось робити. Так вирішують проблему 2024-го: жодних виборів до стабілізації ситуації не буде. І все.

Оглядачі писали: те, що відбувається перед мітингами, нагадувало 1937-й. Спецслужби приходили до опозиціонерів уночі, заарештовували, влаштовували обшуки.

– 1937-го людей убивали сотнями тисяч. Коли вночі забирали, це було вже назавжди. Або вбивали одразу, або пізніше – у ГУЛАГу. Мало хто повертався. Тодішній рівень насильства не можна порівнювати. Тим паче в органах божевільний безлад, права рука не знає, що робить ліва.

Російський соціолог Лев Гудков каже, що 20–25 тисяч протестувальників для 15-мільйонної Москви – це мало.

– Не згоден. Зміни завжди робить активна меншість. Ленін мав декілька тисяч багнетів, три-чотири тисячі з яких – у Петрограді. І цього вистачило для перевороту. Навіть у вас, за такої фантастичної масовості Майдану, не було більшості населення Києва. Тим паче – 40-мільйонної країни.

Насправді не так важливо, скільки людей хочуть брати умовну Бастилію й готові битися за це. 20–25 тисяч – це дуже багато, якщо ніхто не захищатиме владу. За покликом серця цього ніхто не робитиме.

Переважна більшість населення ніколи в жодній країні не бере участі у жодних громадянських протистояннях. Але важливо, кого вона морально підтримує. Потенційні революціонери мають знати, що їх підтримує народ. За останній рік-півтора влада винищила навіть своїх прибічників. Якщо в Москві станеться колотнеча, наслідки будуть непередбачувані.

Росіяни намагаються протистояти, виходять на мітинги й протести, але мети не досягають.

– Незалежним кандидатам не вдалося зареєструватися в депутати Мосміськдуми (вибори відбудуться 8 вересня. – Країна), але вони добилися інших успіхів. Стали популярними політичними лідерами і створили команди. Отже, у цьому протистоянні перемогли опозиціонери й програла влада. А Мосміськдума… Та Бог із нею.

З приводу виборів 2024-го, крім оголошення надзвичайного стану, у Кремля є ще ідея замінити Путіна й приєднати Білорусь.

– Є кілька сценаріїв, що дають Путіну змогу залишитися при владі. Перший і найпростіший – зміна Конституції, перетворення Росії на парламентську республіку, де прем'єр-міністр важливіший за президента. Тоді для збереження контролю над Думою Путін стає прем'єром.

Другий шлях – це анексія Білорусі й створення нової держави. А це вже перезавантаження, що дасть можливість запустити все по-новому. Цей варіант складніший, Лукашенко налаштований на збереження незалежності.

Є ще третій – змінити Конституцію шляхом заснування нових органів і постанов. Приблизно таке спробував зробити Нурсултан Назарбаєв у Казахстані. Він перестав бути президентом, але залишився лідером країни і головою Ради безпеки. Можливо, у Кремлі підуть цим шляхом.

Але мені здається імовірнішим силовий варіант.

Володимир Зеленський часто натякає на певні переговори з Путіним про Донбас. Вірить в успішний результат. Це можливо?

– Росії Донбас не потрібен. Луганськ і Донецьк для нашої влади – це валіза без ручки. Жахливо незручно, туди йдуть величезні гроші. Путін хотів би вже піти, але не може.

Легітимність глави РФ базується не на виборах, а на відчутті перемоги, що Путін ніколи не відступає і такий крутий мужик. Якщо він піде з Донбасу – це поразка й капітуляція. Путін і так програв цю війну, адже його метою було захоплення не лише Донецька й Луганська, а щонайменше відторгнення восьми південно-східних областей, прокладання кордону Дніпром й розділення України навпіл. Із цього нічого не вийшло, Володимир Володимирович зазнав поразки, але піти йому звідти вкрай складно.

Умови Києва такі, щоб український кордон повністю повернувся під наш контроль, а російська армія пішла з Донбасу.

– Це капітуляція. Розумієте? Звісно, повернення контролю над кордоном, виведення всіх російських "трактористів" і "шахтарів" звідти – це і є вирішення проблеми Донбасу. Але як його втілити, щоб Путін при цьому не втратив обличчя? Ось це проблема. І не те що мене турбує, як він виглядатиме, мені плювати. Я засуджую його політику. Але, якщо не знайти вирішення проблеми зі збереженням обличчя Путіна, він не піде з Донбасу. Стоятиме там на смерть, а люди продовжуватимуть гинути.

Яким може бути компроміс?

– Путін міг би сказати: ми йдемо, бо виконали свою місію. Ми заходили на Донбас не тому, що хотіли захопити його. Ми прагнули захистити наших братів від бандерівців і фашистів. Місія виконана. Замість нас заходять миротворчі частини, що стежитимуть, аби нікого там не кривдили.

Необхідною умовою такого плану є закриті домовленості між президентами Росії й України. Вони вимагають мінімального рівня довіри одне до одного. Порошенкові Путін не вірив ні на йоту. Зеленському поки що теж не довіряє і не вважає за рівню собі. Намагається прилаштуватися зверху, поплескати його по плечу і сказати: "Ну, ти хлопець ще молодий".

Росія колись зможе відпустити Україну?

– За Путіна – ніколи. Він може відступити, якщо знайдуть якесь рішення щодо Донбасу. Але скільки він буде при владі, стільки й намагатиметься вам завадити. Окрім психологічної, це має ще й раціональну основу. З погляду Путіна, якщо Україні вдасться, вона стане членом ЄС і НАТО, це означає, що в Росії теж може вийти. Тому успіх України для них неприпустимий, він дестабілізуватиме авторитаризм.

Зараз ви читаєте новину «"Путін програв війну на Донбасі"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі